На початку 2014 року у Криму було зареєстровано понад 2000 релігійних організацій, а віруючими себе називали 80 відсотків жителів півострова. Що б сталося, якби лідери духовних громад масово закликали вірян не визнавати окупаційну владу? Про це ми можемо лише гадати. Натомість пропоную згадати зрадників у рясах та тюрбанах поіменно. 

Майже половина кримчан до окупації належали до Української православної церкви Московського патріархату. Сімферопольську і Кримську (одну з трьох та найбільшу на півострові) єпархію очолював митрополит Лазар. В миру - Ростислав Швець, уродженець Волині, двадцять два роки зі своїх тодішніх сімдесяти п'яти прослужив у Криму. Впродовж двох перших, найбурхливіших місяців анексії Лазар не вимовив жодного слова засудження на адресу окупантів, а вже 16 квітня 2014 року привітав гауляйтера Аксьонова з призначенням на посаду та благословив його на “добрі справи”.

‍

Митрополит Лазар та окупаційний очільник Криму Сергій Аксьонов 

‍

Цей крок став фактичним узаконенням окупації в очах парафіян і сигналом для підлеглих. З вивісок храмів швидко почали зникати позначки “УПЦ”, кримські єпархії почали діяти як частини Російської православної церкви. Втім, формально під управління Синоду РПЦ Сімферопольська, Джанкойська та Феодосійська єпархії перейшли лише після повномасштабного вторгнення, у червні 2022 року. Невдовзі після цього Лазаря відправили на пенсію, а його посаду обійняв  “духовник Путіна”, як його називають російські ЗМІ, Тихон (Георгій Шевкунов).

‍

Митрополит Тихон та президент РФ Владімір Путін 

‍

Лише тоді Лазаря внесли в українські санкційні списки, а СБУ ініціювала призупинення його українського громадянства. 

‍

Але повернемося у 2014-й. Тиха лояльність, яку українські священники дотепно прозвали “мовчанням Лазаря”, виглядала ще пристойно порівняно з номерами, які виконували деякі інші кримські панотці. Архімандрит Каллінік (Костянтин Чернишов) на проросійських мітингах називав Україну “країною, окупованою нацистами”, а себе - “захисником Криму від українського нацизму”. Перетворив свій храм на склад зброї для “самооборони Криму”, за що отримав від окупантів медаль, якою потім дуже пишався.

‍

Архімандрит Каллінік 

‍

Втім, усе це не завадило Каллінікові вже 2019 року приїхати на Чернігівщину, до Ніжина, аби митрополит УПЦ МП Онуфрій провів богослужіння з нагоди його призначення єпископом Бахчисарайським.

‍

Севастопольський протоєрей Сергій Халюта також із самого початку анексії перейшов на сторону ворога, за що був нагороджений посадою директора музею “Херсонес Таврійський”. Протримався він на ній недовго - науковці обурилися, що ними керує людина, яка не має ані спеціальної освіти, ані досвіду. 

‍

Протоєрей Сергій Халюта 

‍

Втім, звільнення Халюту не збентежило, він повернувся до богослужінь. На них панотець організовує збір підписів за закон, що дозволяє сімейне насильство, російських військових називає “уособленням християнства”, а ще освячує зброю масового ураження, зокрема ракетні комплекси С-400. Проте, ані санкцій, ані кримінальних справ проти нього Україна досі не порушила. 

‍

Секретар кримської митрополії Олександр Якушечкин був одним з найактивніших діячів “кримської весни”. На мітингах кричав про “повернення додому”, а в храмі закликав вірян спершу голосувати за приєднання до Росії на референдумі, а потім - брати участь у виборах до Держдуми РФ. 

‍

Секретар кримської митрополії Олександр Якушечкин 

‍

На кар'єрі Якушечкина його лояльність окупантам аж ніяк не відбилася. Його лише щороку нагороджують новими орденами та грамотами, причому роблять це, здається, “методом випадкових чисел”. Скажімо, 2020-го йому дісталася медаль “За побєду в Вєлікой Отєчествєнной войнє”, а ще за рік - звання “заслужений працівник освіти”. В українських санкційних списках Якушечкина немає.

‍

Мечеть Кебір Джамі у Сімферополі, де розташоване духовне управління мусульман Криму 

‍

Духовному управлінню мусульман Криму навесні 2014 року довелося обирати між окупантами та вірянами. Адже переважна більшість останніх - кримські татари, які відкрито виступали проти анексії. Муфтія Еміралі Аблаєва це від зради не зупинило. Слідом за загарбниками він слухняно повторював про “протидію екстремізму” та “міжконфесійну злагоду”. Повагу кримців муфтій втратив, натомість посаду зберіг.

‍

Муфтій Криму Еміралі Аблаєв 

‍

Він і досі її обіймає - повна байдужість до репресій власного народу на власній батьківщині зробила Аблаєва надійним союзником росіян, а от український суд заочно прирік муфтія-зрадника до 12 років в'язниці.

‍

Заступник Аблаєва Раїм Гафаров стрімку кар'єру зробив вже за окупації - до неї він був простим сімферопольським імамом. У 2020-му, коли віряни зажадали, щоб духовне управління мусульман висловило свою позицію щодо масових арештів кримських татар, це зробив Гафаров. “Якщо саджають, значить, є за що”, - заявив заступник муфтія і порадив кримцям “не гратися з вогнем”.

‍

Заступник муфтія Криму Раїм Гафаров 

‍

А навесні 2022-го, коли світ зніяковів, побачивши злочини росіян в Ірпені та Бучі, Гафаров молився за Путіна та схвалював агресію на з'їзді кримських татар, який окупанти зібрали для імітації “всенародної підтримки СВО”. Потім - особисто передавав харчі та ліки окупантам на Херсонщині і хизувався цим на пропагандистських телеканалах. Українські правоохоронці повідомили йому про підозру у посібництві державі-агресору, Гафарову загрожують ті самі 12 років за ґратами.

‍

Айдер Ісмаїлов - ще один заступник муфтія, який радо співпрацює із загарбниками. 

‍

Заступник муфтія Криму Айдер Ісмаїлов 

‍

Ісмаїлов особисто дякував Путіну за лікарні, школи та дитсадки для кримців - усього цього, за його словами, не було на півострові за української влади. Організацію Хізб ут-Тахрир, за членство в якій росіяни сотнями запроторюють кримців за ґрати на величезні строки, Ісмаїлов називає “керованою СБУ екстремістською сектою”. Та уособлює муфтіят та кримськотатарську громадськість на численних пропагандистских заходах у підтримку війни проти України. Втім, ані підозр, ані санкцій проти Ісмаїлова Україна досі не оголошувала.

‍

‍