В Криму переслідувань за прояви української ідентичності втричі більше за кількість справ проти прихильників німецького нацизму.

Про це свідчать результати порівняльного аналізу судових справ, який провели експерти громадської організації “Кримський процес”. За їх висновками, більше половини (56%) від всіх судових процесів за демонстрацію забороненої символіки та атрибутики стосується саме прихильників України, при цьому лише їх переслідування супроводжується моральними приниженнями, додатковими звинуваченнями та агресивним інформаційним супроводом в пропагандистських медіа.

Як пояснили в громадській організації, було проаналізовано 96 справ за останні півроку, що були розглянути кримськими судами за статтею 20.3 КпАП про пропаганду чи демонстрування нацистської, екстремістської та іншої забороненої символіки. До уваги бралися суть порушення, покарання, наявність додаткових звинувачень, факти публічного приниження та висвітлення в ЗМІ, а також дотримання кількох процесуальних процедур. За суттю порушення на першому місті виявилися прихильники України, на другому - носії татуювання кримінальної субкультури “АУЄ” і лише на третьому - особи, що демонстрували нацистську символіку. 

“Діди воювали з нацизмом, а нащадки до його проявів ставляться значно лояльніше, ніж до людей, що демонструють проукраїнські погляди. Майже половина “українських” кейсів мають додаткові звинувачення - дискредитацію, хуліганство або спротив поліції, в той час як в жодній справі по пропаганді нацизму такого не має. Кожен четвертий з затриманих за українську ідентичність стикається з фізичним насильством та поширенням відео з їх моральним приниженням, в той час як серед прихильників нацизму за останні пів року зафіксовано лише один випадок”, – зазначили автори дослідження. 

Також вони додали, що покарання за пропаганду чи демонстрування нацистської, екстремістської та іншої забороненої символіки відрізняється в залежності від тематики. До носіїв татуювання забороненої кримінальної субкультури взагалі не застосовувалось покарання у вигляді позбавлення волі, для “української групи” доля арештів навпаки була найвища - не менше 26%.

Крім того, суди частіше йдуть на процесуальні порушення саме в справах, які стосуються проявів української ідентичності. Наприклад, судді на власну думку, без фахової експертизи, визнають нацистською символіку лише у третині справ, а українську, як заборонену, - майже в половині. При цьому вони часто вдаються до бездоказових тверджень та відвертих маніпуляцій, коли спираються в своїх висновках на нормативні акти, які не стосуються обставин справи, що розглядається.

Раніше правозахисники вже вивчали судову практику переслідування за проукраїнські переконання і дійшли висновку, що боротьба з пропагандою нацизму та екстремізму використовується на окупованій території суто як формальний привід і застосовується за будь які прояви симпатій до України. Завдяки порівняльному аналізу в “Кримському процесі” довели помітну дискримінаційність при розгляді саме “українських справ”. 

“Будь-які прояви української національної ідентичності, патріотизму чи опору окупації розглядаються російською владою як загроза «стабільності» та «безпеці». Навіть пісні Верки Сердючки. Під виглядом боротьби з екстремізмом окупаційна влада впроваджує репресії, спрямовані на залякування населення та його відмову від своїх патріотичних переконань”, – підкреслили автори дослідження.