Червень та липень кримські автовласники провели у чергах. Бензин та дизпаливо продавали лише деякі АЗС, адреси і правила торгівлі постійно мінялися, а ціна подекуди перевищувала 400 рублів за літр. На початку серпня ситуація поліпшилася. На заправках двох мереж з'явилося пальне по 160-200 рублів. Коли окупаційна влада взялася за регулювання цін, 92-й бензин зник. 95-й коштував 190 рублів за літр, але залишався. На початку цього тижня не стало і його.

“Знаєш анекдот про зебру: ми думали, що то була чорна смуга, а вона була білою. Звісно, квест був непростий - то вони по QR-кодах продавали, то тільки по 20 літрів, то тільки в бак, то тільки в каністру. Але ж після усієї цієї смуги перешкод і черги на три години, ти їхав із повним баком і на тиждень міг розслабитися. Сьогодні зранку об'їхав усі АЗС “на районі” - жодна не працює. А, ні, одна соляру наливала, але мені бенз потрібний. Далі шукати не став, бо так можна і всі залишки витратити”, - жаліється мешканець Сімферопольського району Стас.

Така сама ситуація по всьому півострову. Телеграм-бот, який допомагає кримчанам шукати паливо, на запити “АІ-92”, “АІ-95” та “АІ-95 Ultra” у будь-якому місті відповідає однаково: “відсутній”. 

“За мостом” (у Росії - Ред.) ситуація не набагато краща, каже керченський таксист Валерій.

“Учора дивлюсь, що відбувається - думаю, ну що, треба знову їхати. Все літо мені хлопці в Краснодарському краї нормальний бензин за нормальною ціною наливали. І в каністри теж - треба ж і землякам щось привезти, і дорогу окупити. Добре, що я в одного телефон взяв і подзвонив, перш ніж їхати - немає, каже, нічого”, - нарікає водій.

Черги за бензином стоять нині по всій Росії. Та, в якій до 50 машин, вважається маленькою. За даними пропагандистського видання “Ізвєстія”, бензин нині є на 28% російських заправок. “Велике перебільшення”, - каже мешканець Ак'яра (Севастополя) Ігор. Його донька навчається в Москві, і нині перебуває на шляху до Криму. Каже, на трасі М-4 - головній дорозі з російської столиці на південь - пальне є лише на кожній десятій АЗС, і на всіх них стоять багатокілометрові черги. 

“Ми її відмовляли їхати, тут небезпечно зараз. Так вона нам вирішила сюрприз влаштувати. Дзвонить і каже: а вгадайте, де я. Виявилося, під Воронежем. Скучила і за нами, і за морем, а головне - новий хлопець у неї, везе знайомити. Ми з матір'ю, звісно, зраділи, думали - вони десь у Ростові заночують, і пообіді вже у нас будуть. А вони ж молоді, різкі, у черзі стояти не хочеться. Одну проїхали, другу, третю - все коротшу шукали. А чим ближче до Криму - тим менше заправок працює. Залили запас із каністр - і все одно забракло. В результаті так за два дні і не доїхали. Ночували цю ніч десь на трасі, на Кубані, з порожнім баком. А зараз я із знайомим домовився, везе їм 20 літрів. Хай доїдуть - а як їх назад відправляти, я і гадки не маю”, - розповідає кримчанин.

‍