Вони повернулися до Криму з депортації за першої ж змоги. І не покинули його навіть коли прийшли російські загарбники. “Це наша земля, іншої батьківщини в нас немає”, - таку думку висловлювали тисячі кримських татар, відмовляючись їхати з півострова у 2014-му. Вони лишалися попри масові репресії, сфабриковані звинувачення у тероризмі й екстремізмі та фактичну заборону рідної мови. Але від минулого тижня розмови про ймовірний від'їзд ведуться чи не в кожній кримськотатарській оселі. На сумні роздуми кримців наштовхнув арешт чотирьох жінок: 18-річної Насиби Саідової, 20-річної Ельвізи Алієвої, 21-річної Февзіє Османової та 39-річної мами п'ятьох дітей Есми Німетулаєвої. 

“Я вперше замислився над тим, що, можливо, нам доведеться покинути рідну землю. Ніколи не боявся, що за мною прийдуть. На все воля Всевишнього. А зараз стало страшно, бо можуть забрати не мене, а дружину. Не подивляться, що молодша дитина однорічна, що двоє старших зовсім малюки. Впаяють їй строк, і що я буду відповідати дітям на запитання, коли повернеться мама?”, – розповідає житель Бахчисарая, який навідріз відмовлявся покидати Крим і в 2014-му, і в 2022-му.

Це не поодинока думка, а тенденція, - кажуть правозахисники. “У кримськотатарському середовищі досить гостро переживають ці жіночі арешти. По-перше, це пов'язано з віком затриманих. Більшість з них - зовсім молоді дівчата. І в день суду, коли під будівлею несподівано зібралися три сотні людей, основна причина, за якою вони так зреагували – це “у всіх є діти”. Майже в кожного є дочки. І кожен боїться, що з його донькою може статися те саме”, – ділиться спостереженнями кримськотатарський правозахисник, ім'я якого ми не наводимо з міркувань безпеки. За його словами, не менш важливим фактором, на який зреагували кримці, стала пропагандистська кампанія в регіональних і російських медіа - мовляв, затримані є терористками. “Слідство фактично тільки почалося, справу було порушено 14 жовтня, за день до обшуків. Ще немає рішення суду, судового слідства не було, а їх уже називають терористками. І ось цей удар по репутації цих жінок не може не турбувати людей”, – каже правозахисник.

Інформаційному супроводу репресій російські силовики приділяють дуже багато уваги, - погоджуються у правозахисній організації “Кримський процес”. Ще до гучного арешту кримських татарок її експерти оприлюднили дослідження, в якому називають “жіночі” кримінальні справи інструментом залякування нелояльних до окупантів кримчан. “Російські силовики скасували негласне табу на переслідування жінок і з початку повномасштабного вторгнення порушили в рази більше кримінальних справ проти кримчанок, ніж за попередні роки окупації півострова. При цьому в закритих судових процесах вони глузують з підсудних і прагнуть виносити максимально суворі вироки”, - зазначає представник організації. За його даними, до початку великої війни в Криму зафіксували 5 випадків політично вмотивованого кримінального переслідування жінок, причому тільки одну з фігуранток, Галину Довгополу, ув'язнили. А з 2022 року “Кримський процес” побачив у 33 кримінальних справах ознаки політичного переслідування кримчанок. При цьому суди прагнуть виносити максимально суворі вироки, ігноруючи будь-які пом'якшувальні обставини: похилий вік підсудних, наявність малолітніх дітей або догляд за літніми батьками.

“Дії російської окупаційної влади Криму свідчать про те, що жінки на півострові стали новою групою громадян України, які цілеспрямовано переслідуються”, – констатують правозахисники 15 українських організацій, які підписалися під спільною заявою щодо незаконних обшуків та затримань кримськотатарських жінок. Вони нагадують про засновану торік Україною Міжнародну платформу за звільнення незаконно утримуваних Росією цивільних осіб та закликають можновладців застосувати її для тиску на державу-агресора.

На захист заарештованих жінок став і Фонд кримських татар США. Організація закликала спеціального доповідача ООН з прав корінних народів вимагати негайного доступу до Криму для документування фактів геноциду корінного населення. “Систематичне переслідування сімейної структури корінного народу – ув'язнення батьків, арешт матерів, погрози дітям – відповідає юридичному порогу геноциду відповідно до Конвенції про геноцид. Це класична політика геноциду: навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення”, – заявив доктор Крігсман, юрист з прав людини, що спеціалізується на запобіганні геноциду.

Однак, багато громадських активістів у Криму ставляться до цих закликів вкрай скептично. “Так, звичайно, якби спецдоповідач ООН хоча б підняв питання доступу до Криму через геноцид, це вже було б серйозною репутаційною проблемою для Росії. А якби запрацювала Міжнародна платформа звільнення цивільних осіб, то це означало б крах зусиль російської пропаганди представити всіх цих жінок терористками і шпигунками. Але давайте будемо реалістами – нічого з цього ми не побачимо”, – нарікає один з координаторів громадського об'єднання Irade. При цьому він наголошує, що і українська влада не сприяє порятунку жителів окупованого півострова від переслідувань. “Знову, як і в період мобілізації, у багатьох кримськотатарських сім'ях замислилися над тим, що треба виїжджати. Тільки куди вони можуть виїхати, якщо у дітей немає українських документів. І нормальну процедуру їх оформлення для народжених на окупованій території Україна так і не створила. А потім ще й без пояснення причин закрили центр адмінпослуг у Стамбулі – єдине місце, куди кримчани могли безпечно звертатися за оновленням своїх паспортів”, – констатував представник Irade.

Водночас правозахисники майже одноголосно прогнозують: нинішня гучна справа проти кримських мусульманок - перша, але не остання. На це вказують і широка практика переслідування чоловіків за звинуваченням у діяльності організації “Хізб ут-Тахрір”, і кампанія репресій проти кримських жінок. Навряд чи окупанти відмовляться від такого ефективного інструменту залякування жителів та витискання з півострова його корінного народу.