Менеджерка Кримськотатарського Ресурсного Центру Зарема Барієва заявила, що конвеєр окупантів один за одним позбавляє громадянства політв’язнів Криму, щоб ті не могли повернутися на півострів навіть після відбуття ними незаконних термінів ув’язнення.

Після окупації 2014 року з вуст окупантів на адресу кримських татар під час обшуків і затримань, арештів і тортур постійно лунають погрози про те, що «ми вас усіх звідси депортуємо, бо вам не місце в Криму. Їдьте з Криму до свого Узбекистану або ще краще – до Татарстану».

«У квітні 2025 року я писала у своїй публікації на Фейсбуці про те, що двом кримським політв’язням, які перебувають у місцях несвободи, а саме Насруллі Сейдалієву та Ленуру Сейдаметову,  погрожували депортацією до Узбекистану.  У документах, які отримав Насрулла бей, вказано про депортацію після звільнення з колонії та заборону на в’їзд до Рф на 10 років. У той самий час незаконно засудженому до 13 років позбавлення волі у справі «Хізб ут-Тахрір» кримському політв’язню  Ленуру Сейдаметову  також погрожували екстрадицією/депортацією до Узбекистану, де він народився», – розповіла Барієва.

Нещодавно Заремі Барієвій стало відомо, що винесення рішень про позбавлення громадянства політв’язнів Криму поставлено на рейки окупаційного конвеєра. Так, кілька днів тому вона писала про позбавлення громадянства в травні 2025 року незаконно засудженого в жовтні 2024 року бізнесмена з Сімферополя Екрема Мамедова.

«Сьогодні отримала інформацію про те, що кримського політв’язня Марлена Мустафаєва,  засудженого окупантами до 16 років 8 місяців ув’язнення і який утримується в ФКУ ВК-6 у Красноярському краї, також позбавили громадянства. 11 червня 2025 року у спецчастині йому повідомили, що щодо нього подані документи про «припинення громадянства РФ» на підставі статей, за якими він був засуджений», – пояснила правозахисниця.

Зокрема, адміністрація намагалася змусити його писати диктант з російської мови, попри те, що він її знає, а відмова трактувалася як «порушення». Такі дії супроводжувалися приниженням за національною та релігійною ознакою. У колонії він зазнавав морального та фізичного тиску, утримувався в суворих умовах, що спричинило погіршення здоров’я, зокрема проблеми зі шлунком через неналежне харчування.

«Усі ці кейси є прикладами гібридної депортації, коли позбавлення громадянства використовується як механізм тиску та усунення «незручних» громадян. У 1944 році всіх запхали в товарні вагони для худоби і депортували з Криму, в результаті чого 46% кримськотатарського народу загинуло, а сьогодні онуки і діти тих депортованих, хто несподівано для недоімперії вижив, знайшли в собі сили і можливості повернутися на свою історичну батьківщину Крим, зазнають гібридної депортації з рідної землі», – підсумувала вона.