Заперечення, торг, прийняття - в окупантів пішло два місяці на визнання реальності, в якій кримчанам доводиться існувати з літа. Бензин на півострові спершу почав стрімко дорожчати, а потім взагалі зник. І лише цього тижня севастопольський гауляйтер Развожаєв, глава окупаційного уряду Гоцанюк і врешті очільник Криму Аксьонов зізналися: пального таки немає через “зниження виробництва на НПЗ”. Чому російські нафтопереробні заводи знизили виробництво, окупанти пояснювати не стали - визнання ефективності українських дронових атак це вже інший рівень прийняття. Натомість пообіцяли, що дефіцит буде подолано, порадили кримчанам не запасатися бензином на схов, і тим стало остаточно зрозуміло: справи кепські.

Ще у серпні на півострові сформувався тіньовий ринок пального. Ходовим товаром стали талони на бензин для підприємств, що оплатили його заздалегідь. Адже ці авансові платежі заправки мають отоварювати перш, ніж пускати пальне у вільний продаж. Тому деякі торговельні представники вже непогано нажилися, виставляючи зекономлені талони на продаж в інтернеті. Розбирають їх миттєво. За таких умов стрімке подорожчання бензину - а ціни з червня зросли на третину - вже нікого не лякає.

“До великої війни, пам'ятаю, кілька разів було, що АЗС піднімали ціну на кілька копійок - відразу стільки обурення, скарги до влади, антимонопольний комітет там включався... А зараз на п'ять рублів у день скаче, і ніхто чомусь нікому не скаржиться. У кого не спитаю, кажуть, треба потерпіти. Привчили бути “терпілами”, коротше”, – нарікає Ілля, дистриб'ютор сільгосппродукції з Джанкойського району.

Дорожче, але… гірше. Про різке падіння якості палива говорять всі без винятку опитані СЕМААТ кримчани. “Витрата палива зросла. Раніше в мене на 100 км йшло 9 літрів, тепер 12-13. І потужність помітно впала. Тиснеш на газ, а вона майже не прискорюється, якийсь бенз геть розбадяжений. Чекаю ось, коли почнуться проблеми з мотором через це”, – розповідає автовласник Наріман із Судака.

Багато кримчан, які не користувалися громадським транспортом через наявність власного, знову згадали про тролейбуси та маршрутки. Як наслідок - ті переповнені, а таксі може не приїхати навіть попри обіцяні “два лічильники”: адже таксисти так само потерпають від бензинового дефіциту. 

Пропорційно пальному здорожчали й харчі на ринках. Ціни на м'ясо та овочі зросли на 20-30 відсотків. Селяни виправдовуються: жадібність тут ні до чого, весь прибуток йде на доставку товару до міста. 

Це лише початок, кажуть економісти. І додають: визнання проблеми окупантами лише збільшує побоювання.

“Є таке поняття як інфляційні очікування. Вони закладаються в ціну товару. Вони впливають на рішення щодо інвестицій... Одним словом, вони є важливим фактором, який необхідно постійно враховувати. Заява Аксьонова наші найнегативніші інфляційні очікування тільки посилила”, - розповів СЕМААТ економіст одного з кримських агрохолдингів.

Не чекають покращення і окупаційні чиновники. “Якщо нагорі запевняють, що перебої будуть усунені, було б добре також розуміти, чи чекати відкат цін назад. Або закладати у бюджети на наступний рік усі витрати підприємств через подорожчання пального на третину. Різниця ж буде в мільйони. А конкретики поки що ніякої немає”, - поділилася з нами на умовах анонімності співробітниця фінансового управління однієї з районних адміністрацій Криму.

Пересічні кримчани певні: ціни назад не повернуться. Та й в “усунення тимчасових перебоїв” мало хто вірить. Як жити в умовах перманентного дефіциту пального далі - воліють не замислюватися.

“Тут люди навчилися жити за фактом, розмірковувати про перспективу вже не заведено. Та й сенсу немає…”, – пояснює ставлення земляків до проблеми один з кримськотатарських активістів.