Ще напередодні 18 травня російські силовики обійшли будинки всіх кримськотатарських активістів і вручили їм застереження про неприпустимість правопорушень. А у сам день роковин біля кожного місця, куди люди йшли згадувати жертв геноциду, стояли ефесбівці та вели “оперативну зйомку”. Втім, до того, що саму пам’ять про сталінський злочин окупанти вважають екстремізмом, у Криму вже звикли. 

З самого початку окупації півострова російські силовики навіть не приховували, що 18 травня для них теж непересічна дата. Винесення попереджень про неприпустимість правопорушень - їхній традиційний травневий ритуал. Самі ці дії не мають жодної юридичної сили, ні на що не впливають, але з року в рік напередодні роковин депортації працівники прокуратур та поліції йдуть до домівок кримських татар, розповідають, що їм надійшла інформація про підготовку провокацій, і зачитують текст про те, що російське законодавство забороняє несанкціоновані масові заходи.

“Цього разу я не став знову питати про причини цього візиту. Просто сказав, що він мені вкрай неприємний. Вони вручили і поїхали”, - цитує “Кримська солідарність" громадського захисника із Судака Сеіт-Османа Каралієва, який стабільно отримує такі “застереження” вже кілька років поспіль.

До активіста “Кримської солідарності” Сервера Чолакчика теж прийшли троє в цивільному. “Понад 80 років тому мій народ оголосили зрадниками і вислали, і досі ви в спокої нас не залишаєте. Скільки можна?! З року в рік застерігаєте”, - обурюється громадський захисник.

Правозахисник Абдурешит Джеппаров розповів Cemaat, що співробітник Білогірської районної прокуратури спілкувався з ним російською, а він відповідав йому кримськотатарською. “Ось так і поговорили. Зробили вигляд, що зрозуміли один одного. А потім з'ясувалося, що він ручку забув. Довелося йому назад у прокуратуру їхати за ручкою”...

У застереженні Джеппарову йдеться про те, що силовикам “надійшла інформація про підготовку акцій екстремістського характеру, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки в Криму, зокрема у світлі проведення спеціальної військової операції на території України”.

Втім, як і багато років поспіль, вдома у день роковин кримці не залишилися. Люди приходили до пам'ятних місць, читали дуа, покладали квіти і згадували близьких - і тих, хто після півстоліття заслання повернувся і помер на батьківщині, і тих, хто так ніколи її й не побачив. 

На каналі руху опору “Жовта стрічка” з'явилися світлини, на яких поруч із кримським парламентом, дорожніми вказівниками та на фоні інших впізнаваних кримських місць люди тримають маленькі папірці з написами “Крим - це Україна. Пам'ятаємо 1944” і “1944-2014-2022. Забуття веде до нового злочину”. За інформацією організаторів, акція відбулася в Сімферополі, Ялті, Євпаторії та Бахчисараї.

“Ми маємо зберігати пам'ять про минуле, підтримувати всіх, хто бореться за свободу Криму, та разом протистояти окупації”, - зазначили активісти “Жовтої стрічки”. 

Але жителі Криму впевнені, що російським силовикам байдуже до  фото у соціальних мережах. “Вони досі бояться масових акцій, хоча кримські татари вже давно перестали щось таке робити на 18 травня. Я ще пам'ятаю, як коли був маленьким, ми їхали вночі додому, а нам назустріч, до Сімферополя зганяли колони внутрішніх військ із Херсонської та Запорізької областей. Тоді наш народ боровся за право жити на рідній землі, і пострадянська влада дуже боялася, що ми можемо жорстко спитати з неї. Цей страх відчувають і окупанти - не дають нам зібратися у великій кількості, щоб відчути свою силу”, - розповідає активіст із Джанкоя.

“Одинадцять років зробили свою справу. Багато хто намагається не нариватися, обійтися без пригод. Тим паче в такий непростий час, коли того викрали, цього посадили. Немає вже тієї пасіонарності в народу. Востаннє нам дали зібратися в перший рік окупації і то, там ОМОН стояв у п'ять рядів, оточивши площу Леніна і нашу ходу, а по всіх прилеглих вулицях - бронетранспортери. І вертольоти в небі. А зараз уже ніхто й не згадує про те, що колись були жалобні марші, які збирали тисячі людей з усього Криму”, - згадує один із ветеранів національного руху.

Цьогоріч біля пам'ятного каменя в привокзальному сквері зібралося лише кілька десятків людей. До повномасштабного вторгнення цього дня там збиралося по кілька сотень. “Через те, що людей було так мало, особливо кидалися в очі всі ці оперативники по периметру скверу. Вони взагалі не приховуючи, знімали на свої телефони кожного, хто йшов до каменю. Така ось скорбота під пильним наглядом”, - описує ситуацію житель кримської столиці.

На тлі всіх цих масових акцій залякування і тотального контролю особливо цинічно виглядає заява колаборанта Володимира Константинова, який очолює підконтрольний Москві парламент на півострові. “Десятиліттями депортовані народи намагалися домогтися реабілітації, але Україна зі своїми західними кураторами на цій темі тільки спекулювали, підштовхуючи кримчан до міжнаціонального конфлікту”, - написав “спікер” на своїй сторінці в соцмережі. Тож для колаборантів це теж особливий день - вдалий привід взайве продемонструвати лояльність до окупантів.