Ми продовжуємо публікувати спогади науковиці, правозахисниці та письменниці Наталі Беліцер. Перша частина тут. 

‍

Про ескапізм, потужніший за втечу до мистецтва.

…Найефективнішим із способів втекти від дійсності задушливої атмосфери були далекосхідні експедиції. Бо це не віртуально чи у мріях, а цілком реально відбувалося. Ініціатором, організатором, натхненником усіх поїздок був Вадим Кавсан*. Кістяк й основу групи складали троє: сам Вадим, його дружина Алла, третя – я. Інші учасники варіювали: найчастіше з собою брали когось із аспірантів чи співробітників Вадима і Алли. А іноді, у якості дарунку щедрого, когось із близьких друзів долучали. Переважно, це були митці - художники або талановита керамістка Ольга (прізвище – Рапай. Дівоче – Маркіш; вона була донькою відомого єврейського поета, заарештованого, разом з колегами з ЄАК*, під час кампанії з “безрідним космополітизмом” боротьби й розстріляного в сталінські часи за рік до смерті ката. А Ольга, тоді студентка-скульпторка, також заарештована була як ЧСИР*; після тюрми – етапом до Сибіру, і повернутися змогла лише під час “відлиги”).

…Години, проведені в її майстерні, належать до ностальгічних спогадів; їх добре пам’ятає і мій син, хоч він тоді ще був маленьким хлопчиком. (А нині – має змогу засвідчити свою любов і шану у передачах авторських на власному Ютуб-каналі*).

…Отже, не тільки науковці, а й натури творчі, що зачаровані були показом слайдів і світлин, а також розповідями про наші карколомні пригоди й авантюри, щасливцями себе вважали через можливість час від часу взяти участь в експедиціях (Далекий Схід, Чукотка і Камчатка, та ще й Курильські острови).

…”Приймаючою стороною” був В’ячеслав Сова. Неординарна особистість: топ-менеджер, авантюрист і цинік, естет, спортсмен, до того ж, красень з синіми очима, який на диво легко серця жіночі підкоряв. Він збудував з нуля свою лабораторію на березі далекої від цивілізації бухти, невеличкої і мальовничої. Той будинок – із дерева, з просторою верандою, в ландшафт вписався вдало і краєвид не зіпсував. А ще він “Ларгу”, баржу списану, перетворив на “гостьовий гуртожиток”, облаштував там сауну, і орхідеєю прикрасив туалет…

Неодноразово за кордоном Слава представляв Далекосхідну філію* радянської науки. Таке було можливим лише завдяки “протекції”, цілком залежної від рішень КДБ. Від нас він цього не приховував і навіть навпаки, нерідко з гумором розповідав про “інструктаж”, влаштований його куратором (і влучно цитував Висоцького при тому). А час від часу і секретами ділився, які йому вдалось почути від покровителів своїх.

…Два тижні ми на нього ретельно працювали,і результатів нашої роботи було достатньо для його лабораторії річного звіту. А після цього вирушали в мандри із наміром дістатися до найвіддаленіших місцевостей, шукаючи такі, куди не тільки радянська влада ще не дотягнулась, а й узагалі, до нашої появи нога людини не ступала.

…Було це неабияким везінням – отримати можливість потрапити в міста і зони прикордонні, закриті для в’їзду і туристів, і пересічних людей. Під час поїздок тих ми мали змогу відчути і побачити на власні очі тамтешньої природи красу і велич, дістатися до місць, вражаюче відмінних від усього, що було буденно звичним…

‍

*Талановитий вчений, молекулярний біолог, член-кореспондент НАНУ (1939 – 2014). Він і його дружина Алла, також видатна дослідниця, були моїми найближчими і найдорожчими друзями.

*Єврейський Антифашистський Комітет.

*ЧСИР – абревіатура “Член Семьи Изменника Родины”; згідно із законодавством СРСР, цей статус передбачав покарання для близьких родичів репресованих.

*Див., наприклад: Відкриття пам'ятної дошки Ользі РАПАЙ-МАРКІШ (репортаж); "Зафуричина" (усне оповідання вигаданою мовою за мотивами скульптури О. Рапай-Маркіш).

*Мається на увазі Академія наук СРСР.

‍

(Продовження читайте тут)