Як відомо, президент України Адольф Гітлер публічно пообіцяв напасти на мирний військовий парад у Москві 9 травня і вирізати там усіх ветеранів, інвалідів, жінок, дітей, онуків, правнуків, 14 піонерів і 88 жовтенят, а також схопити Трампа за ноги і бити ним, як мішком з гімном, по головах високих гостей трибуни Мавзолею, поки вони не помруть у корчах, а Путіна взагалі згомосечити портретом Владіміра Спірідоновіча з примальованими ріжками.

Недвозначний натяк на ці жахливі лиходійства міститься в знаменитій фашистській промові Зеленського про те, що Україна не в змозі гарантувати безпеку гостей параду, оскільки російська сторона може зробити з ними що завгодно і звинуватити в цьому Україну. А про те, на що здатна російська сторона, відомо всім.

Не дивно, що Кремль сприйняв такі погрози абсолютно серйозно, і замість обіцяти росіянам шашлики на 9 травня, відключив їм інтернет, GPS, мобільний зв'язок, можливість безготівкових розрахунків, оголосив в аеропортах план «Ковьор», закрив ресторани й магазини в прилеглих до параду районах, і звіз до Москви ППО не тільки з усієї Росії, а й із Білорусі, залишивши Бацьці із засобів захисту від очікуваного ним з дня на день зловісного нападу Прібалтікі та Польщі самі лише лопати, і то тільки ті, які Лукашенко встиг заховати в сараї, прикривши гноєм і жуками.

У славну 80 річницю Вялікої Пабєди нащадки супердідів б'ються в чергах до відключених банкоматів у марних спробах зняти готівку і розбивають намети в паралізованих аеропортах, кур'єри не їдуть, таксисти губляться, по телевізору Маргаріта Сімоньян пояснює, що «ну нічого, ха-ха, поживемо кілька днів, як у Парижі» (натяк на те, що вночі в Парижі кур'єри теж не їздять). Париж вартий меси, а смерть бабки від кулі снайпера ФСБ за необережний підхід до вікна варта параду, і з цим не посперечаєшся.

Тим цінніші для Росії її вірні друзі, які, не побоявшись помсти НАТО, підлого вбивства примітивним українським дроном у спину і особливо російського плану «Ковьор», рвуть жили, щоб потрапити зараз до Москви й потиснути найчистішу у світі руку Владіміра Владіміровіча Путіна. Відважні друзі Росії, як правило, прибувають інкогніто і вигулькують уже в Москві, за кільцем «Панцирів». Президент Сербії Вучіч, незважаючи на пронос і гіпертонію, зумів долетіти до Баку, а звідти, за чутками, добирався риссю на Лаврові, переодягнувшись Гойко Мітічем. Сам господар Баку пан Алієв, як відомо, теж планувався Кремлем до приїзду, але Лавров не виніс би двох (він уже доволі старий, та й у перехожих виникли б запитання, що то ще за тип з Гойко Мітічем?), а летіти літаком «Азербайджанських авіаліній» через Чечню під час плану «Ковьор» він чомусь не захотів, тому вирішив залишитись удома та зосередитись на вшануванні батька, а Путіну передав через Вучіча красіву листівку.

Президент Вірменії Пашинян говорить усім, що в душі він д`Артаньян, і добирається на тисячі чортів, Лукашенко крадеться до Москви таємними стежками колорадських жуків і, як завжди, з'явиться поруч із Путіним у найостаннішу мить, Кім Чен Ин збирався їхати на собачій упряжці, але всім зрозуміло, чим усе скінчилося, прем'єр Індії Моді на честь Перемоги затіяв власну війну (єдина поважна для Путіна причина неявки) і надіслав замість себе заступника міністра оборони з танців, Фіцо другий день виходить на крильцо, чухається, проклинає естонців, які закрили йому небо, але до параду присягається бути, хоча, найімовірніше, на нього і не піде.

Щодо пана Сі, то пан Сі, за чутками, прибув до Москви з величезною помпою на рої вітчизняних дронів, зі світломузикою та всілякими гарними фігурами, що їх вичворяли в небі хитромудрі китайські машинки. Було відразу видно, хто насправді прийматиме парад. Що стосується Путіна, то він почув слово «дрони», замкнувся в підвалі і зустрічати Сі не поїхав.

Попри всю красу поточного моменту, питання захисту параду 9 травня в Москві залишається відкритим, бо в Росії ще вимкнуто не все, а треба все, аж до дротового радіо, бо дротом можуть задушити, наприклад, Шойгу, хоча кому він уже потрібен, бойових віслюків, які беруть участь у параді, - оскопити, щоб не увірвалися на трибуну і не наробили горя, замість авіації пустити дирижаблі з георгіївськими сітками, а в Мавзолеї на час параду поміняти тіло Леніна на тіло Кєосаяна, все одно п'ятий місяць без діла валяється, та й Сімоньян буде приємно.

Особливої важливості набуває улюблена путінська тема заручників як найкращої гарантії ненападу. На даний момент тут усе не так просто, як може здатися на перший погляд. Тому що, припустімо, Фіцо і Вучіч, приїздом яких Кремль пишається особливо, для українців ніякі не заручники, а скоріше навпаки: додати до них ще Орбана, і удар по Красній площі буде тупо неминучий. А пан Сі, на якого всі сподіваються, - це ідеологічна пастка, тому що виходить, що по Путіну українці жахнути не бояться, а по Сі, значить, бояться? Хто тоді тут узагалі головний?

Тому найкращим варіантом із заручниками для Москви було б привезти в Кремль кардинальський Конклав, який зараз у Ватикані обирає Папу. Там на час виборів теж глушать засоби зв'язку, але всі ж розуміють, що в Москві глушать крутіше!

Ну і якщо над Кремлем дим повалить, ніхто не здивується.