На фото вбиті іранські протестувальники в Тегерані‍

“Іранські патріоти, продовжуйте протестувати - захоплюйте свої держустанови! Запам'ятайте імена вбивць і ґвалтівників. Вони заплатять велику ціну. Допомога вже в дорозі”, - з такими словами звертався у січні до іранських протестувальників Дональд Трамп. Обіцяна ним допомога в дорозі загубилася. За повстання проти ісламістського режиму заплатили життям, здоров'ям та свободою десятки тисяч іранців. Середні оцінки дають 17 тисяч вбитих. Ісламський режим офіційно визнає трохи більше трьох тисяч. Правозахисна організація Iran International твердить про 36 тисяч, спираючись на внутрішні дані Корпусу Вартових Ісламської Революції. Human Rights Activists News Agency, що базується в США і рахує жертви по прізвищах, на початок лютого встановила майже 7 тисяч прізвищ загиблих. 

Така кількість жертв є надзвичайно великою навіть для диктатур. До прикладу 1989-го Китай закатав танками в асфальт на пекінській площі Тяньаньмень близько півтори тисячі китайських студентів, що вимагали змін в країні. 

Аятолла зачищає режим

Влада спробувала грудневі-січневі протести оголосити спробою державного заколоту. Проте реформісти поклали відповідальність за насильство на владу і особисто рахбара Алі Хаменеї. На початку лютого почалися арешти ліберального крила ісламістів, і мова йде не про опозицію, а про людей, що багато років працювали всередині системи. Серед них колишній заступник міністра закордонних справ Ірану Мохсен Амінзаде, що працював в уряді президента Хасана Рухані.

Разом з ним за гратами опинилися ще троє відомих політиків, які вимагали реформ. Жоден з них не був причетний до протестів. Утім тепер їм закидають “розповсюдження поразкових настроїв” і “дії в інтересах США та Ізраїлю”. Наразі питання лише в тому чи зупиниться режим на цьому рівні розправи чи поширить репресії та ув’язнить верхівку реформістів: екс-президента Хасана Рухані і екс-міністра зовнішніх справ Джавада Заріфа.

‍

Ці двоє колишніх можновладців - символ короткочасного потепління між Тегераном І Вашингтоном. Вони є архітекторами так званої “іранської угоди” щодо ядерної програми Ісламської Республіки, яку підписали за часи Обами. Проте вже за два роки 45-й президент США Дональд Трамп вийшов з неї, пояснивши, що розвідка доводить: Іран не відмовився від бажання отримати ядерну зброю.

Підготовка до змін під керівництвом незмінних

Про те, що Ірану не уникнути змін, твердять чи не всі дослідники країни. Масові протести населення відбуваються загрозливо часто: 2017, 2019, 2022 і нарешті 2026-й. Подавляти їх владі вдається лише застосувавши насильство з численними жертвами. Пояснити таку прихильність мільйонів власних громадян до впливу зовнішніх ворогів все важче. І триггером протестів може стати все що завгодно: від дій поліції нравів щодо жінок, які недостатньо щільно чіпляють хустку на голову, до невдоволення базарних торговців валютними стрибками.

Показові ознаки або натяки на можливі зміни можна побачити в ці дні на державних телеканалах країни. Протягом лютого Тегеран святкує перемогу ісламської революції 1979-го, бо 1 лютого Рухолла Хомейні спустився з трапу чартерного літака Париж-Тегеран після повалення шахського режиму і вже за 10 днів призначив перший уряд ісламістів. У лютому влада проводить масові святкові маніфестації, на які примусово заганяє держслужбовців. Серед їхніх учасників - вперше за 47 років - на державному телеекрані з’являються іранські жінки у цілком європейському одязі і навіть із непокритою головою.

Жінки без хусток заявляють про свою підтримку державного курсу. Влада дає сигнал: мовляв, бачите - навіть світські іранці за нас. Ще кілька років тому не те, що на екрані, на вулиці жінка без хустки могла бути заарештована. Саме з убивства у поліцейському відділку Махси Аміні за неправильно причіплений хіджаб почалися багатомільйонні протести 2022-го.

47 років влада ані на крок не поступалася в питанні жіночого дрес-коду, бо таким є шаріат. Але страх втрати влади робить дива з іранським фікхом (ісламське право, де юридичні висновки роблять на основі Корану і життєпису пророка Мухаммеда - Ред.). Поки масштаби гнучкості іранських богословів невідомі. Але перший крок показує:  влада триматиметься цінностей Хомейні, доки для функціонерів Корпусу Вартових ісламської революції не виникне загроза втратити багатомільярдні статки, а для невеликої групи людей із деменцією - крісла всесильних мулл.