“Х#єпльоти російські, сепаратисти #бані, я вашу маму #бал!”, – ось так, доступною для окупантів мовою, висловлює ставлення до чотирьох кримських кривдників заробітчанин Давид Азарян і просить їх “підходити по одному”. Голос за кадром на пропозицію не пристає, натомість просить співбесідника повторити свої слова ще раз. Судячи з інтонації, ця людина точно знає, куди потім передасть відеозапис. І вже наступного дня він з'являється в телеграм-каналі “Кримський СМЕРШ”. Коментатори вимагають Азаряна розстріляти, а в Криму відновити СМЕРШ справжній - бо той, в кого “свій погляд на життя, не такий, як наш”, - має бути покараний.

Давиду Азаряну “пощастило” відбутися двома тижнями за ґратами - ознак екстремізму в його словах не знайшов навіть окупаційний суд. Але історія заробітчанина - типовий приклад ситуації, коли рахунки за образу зводять не самостійно, а за допомогою “сигналу куди слід”. І це один з базових мотивів, які спонукають кримчан до співпраці з “товаришем майором”. Тому що метод безвідмовний і не несе жодних ризиків. Силовикам теж підходить: стукачі самі дістають всі необхідні докази, охоче виступають свідками та допомагають “зробити план із затримань”. 

“У бізнесі таких історій повно. З недавнього – у сусіда в магазині і в будинку були маски-шоу, тому що хтось із конкурентів заявив на нього. Каже, що на повному серйозі в телевізорі шукали українські канали, а в магазині – українську продукцію. Щось же спонукало їх до таких пошуків? А коли нічого не знайшли, поставили перед фактом: або прямо зараз “закидаєш хлопцям на СВО”, або ми робимо друге коло і обов'язково щось знайдемо, років на п'ять мінімум”, – розповідає підприємець з Південного берега Криму. 

У правозахисній організації “Кримський процес” згадують, як суд у Саках розглядав справу місцевого жителя, який начебто вигукував “Слава Україні” на автобусній зупинці. Донос на нього написали двоє земляків. Образились, коли той їм нарікнув, що вони, п'яні, як чіп, волали та лаялися. Зауваження обійшлося сакчанину у 15 діб арешту.

Водночас, доноси не завжди є засобом помсти. Кримчани констатують: кількість “ідейних стукачів” теж більшає з року в рік. Над цим ретельно працює російська пропаганда, яка наполегливо формує у жителів окупованих територій патерн – повідомляти владі про будь-що неприємне і будь-кого підозрілого.

“Це продумана до дрібниць кампанія впливу на психіку. Тобі з кожної праски на кожному розі пропонують без вагань дзвонити на гарячу лінію. Причому з будь-якого приводу: не привітався вихователь у дитячому садку, була черга з двох осіб у поліклініці, не додали здачу в магазині або облаяли в маршрутці - скаржся. Звичка дзвонити і скаржитися стає частиною повсякденного життя. Люди починають вважати доноси абсолютною нормою”, - ділиться спостереженнями вчителька з Джанкойського району. За її словами, особливо чітко це спостерігається у дітей. Школярів вчать, що доносити - це їхній обов'язок та прояв патріотизму. І що “виявляти пильність” слід не лише стосовно товаришів, а й щодо батьків, вчителів та сусідів.

Підтверджує ці спостереження і мешканка східного Криму, син якої постраждав від “пильних” однолітків.

“Вони з друзями каталися по селу на машині. Зупинилися біля магазину. Поруч стояло авто з іншими хлопцями – вони живуть на сусідній вулиці. Ті ввімкнули на повну гучність російський гімн. Наші у себе – “Океан Ельзи”. Почали мірятися, у кого аудіосистема в машині гучніша. Тільки в підсумку ті, з російським гімном, потайки поліцію викликали, і синові з друзями дали по 15 діб арешту. На суді я цим хлопцям в очі дивилася, думала - їм хоч соромно стане. А вони прямо пишаються: “Ми ждунів затримали”, - розповідає жінка.

Найбільш відомим рупором нормалізації і навіть героїзації доносів є вже згаданий “Кримський СМЕРШ”. Про його засновника Олександра Таліпова ми вже неодноразово і детально розповідали. Цей проект позиціонує себе як самостійну громадську ініціативу. Фактично ж він є ретранслятором контенту “Центру протидії екстремізму”, підрозділу, головне завдання якого - виявляти нелояльних до Кремля громадян, а надто на окупованих територіях. 

“Схема виглядає так: оперативники знаходять якісь крамольні висловлювання і “зливають” цьому Таліпову. Той ставить у себе на каналі - мовляв, дивіться, якого я знайшов жирного “ждуна”, давайте його набутилім (згвалтування пляшкою - Ред.), товариш майор, ваш вихід!”. А ті ще три дні тому виїхали, затримали, оформили. І через кілька годин після звернення з'являється відео з вибаченнями і приниженнями. Всі в захваті від феноменальної оперативності силовиків і неминучості покарання”, - розповідає співбесідник СЕМААТ, знайомий з алгоритмом дії пропагандистського проекту.

Ефект від цієї діяльності не аби який. Постійна “патріотична” накрутка і прагнення бути частиною серйозної сили все частіше спонукають обдурених пропагандою кримчан повідомляти окупантам про все підряд - підозрілі коментарі у соцмережах, українську музику у сусідів та посягання на традиційні цінності в одязі колег. Деякі зі стукачів у запалі азарту починають доносити і на окупаційну владу. Цього вона робити не радить.

“У нас тут була бізнесменка одна. З самого початку підтримувала “русскій мір” - прапорці, стрічки, оце все, - розповідає СЕМААТ мешканець одного з сіл Сімферопольського району. “Вона регулярно Аксьонову на щось скаржилася. А тут воду відрізали в селі, і вона знову почала скаржитися. Тільки замість “аварійки” приїхав ОМОН і відвіз її до Сімферополя. Нібито до райдержадміністрації надійшла інформація, що вона за Україну. Тепер на підвалі скаржиться.”