Впродовж жовтня СЕМААТ опублікував шість статей про Меджліс кримськотатарського народу, внутрішній розклад сил та політичну боротьбу всередині нього. Початок цього інформаційного серіалу тут. Нашою метою було порушити питання, що супроводжували представницький орган кримських татар протягом 35 років.

Проте паралельно кілька авторів у соціальних мережах - в Україні та Туреччині - вели свої блоги здебільшого викривального або звинувачувального змісту, що дало привід для закидів у цілеспрямованій атаці на Меджліс після його легалізації в українському правовому полі. Ба більше, знайшлися люди, що (як і багато років тому) поділяють кримськотатарську політику на мисливців і жертв, а будь-які спроби відверто ставити запитання сприймають як співпрацю з ворогом.

Ймовірно найчеснішою відповіддю на всі ці закиди є слова заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова: “Меджліс в чинних умовах змінити неможливо, тому молодь має або чекати, або створити щось нове - як ми у 1980-х, не дослухавшись до ветеранів національного руху, спочатку створили ОКНД (організація кримськотатарського національного руху), а потім Курултай-Меджліс”.

Проте в цій чесній відповіді ховається головна небезпека: якщо інституції залежать винятково від персон, що їх очолюють, то вони неминуче деградують. І це залишає народ у середньовіччі, майже за формулою Людовіка ХIV “Держава - це я”. Жодна кримськотатарська інституція після втрати держави 1783-го не пережила бодай однієї ротації лідерів. “Терджиман” Ісмаїла Гаспринського зник через 4 роки після його смерті, партія Міллі Фірка і перший Курултай були розгромлені більшовиками, радянську КрАССР знищила депортація, НДКТ деградувала після вбивства Юрія Османова 1993-го, і лише другий Курултай отримав шанс перетворитися із проекта Мустафи Джемілєва на загальнонаціональну політичну структуру, яка працює за правилами батьків-засновників. За правилами, наявність яких викликає сумніви. Проте цей шанс ще не втрачено. Перші прямі вибори делегатов Курултаю 2013-го і зміна лідера при живому попереднику стали тією важливою віхою, якої не було у жодної іншої структури з часів ханства. Саме це і є головною цінністю системи Меджліс-Курултай: наступність. Наступність влади є однією з важливих ознак цивілізованого суспільства, яке дозволяє керувати собою, не обираючи між пожиттєвою диктатурою і революцією. Саме це відрізняє цивілізовані суспільства “першого світу” від решт, де влада міняється через військові заколоти або зовнішнє втручання.

Провівши першу ітерацію із зміни керівництва структура Меджлісу-Курултаю нарешті потребує інших атрибутів стабільної, але динамічної системи: дотримання правил і процедур, а також запровадження системи стримувань. Актори-засновники поступово мають відмовлятися від волюнтаризму, притаманного всім структурам на початку, і перейти до роботи за формалізованими правилами. Вимоги про звітність і прозорість фінансів не мають дратувати, а змінність лідерів має стати звичним явищем.