(Вступ Тома Купера)

Всім привіт!

Поруч із тим, що дуже прикро спостерігати за "автокатастрофою в уповільненому темпі" України - нездатністю змінити управління, а отже, реформувати збройні сили, перетворивши їх на ефективний інструмент ведення цієї війни... та/або нездатністю колективного українсько-західного світу вчасно (тобто, 2-3 роки тому) зміцнити протиповітряну оборону країни, щоб протистояти новим загрозам, але: минулого тижня було одночасно смішно і трагічно спостерігати за тим, як Зеленський виплутувався із власних проблем, спричинених його (читай: Єрмака) спробами підпорядкувати НАБУ (Національне антикорупційне бюро) і САП (Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру) - два органи, покликані боротися з корупцією, і це в той час, коли керівники НАБУ перебували у відрядженні у Великій Британії, - під безпосереднім контролем Зе... ем... Єрмака.

Читайте: Зеленський, по суті, робить те, що вже зробив Пуддінг в Росії, а Дампф у США (і багато інших роблять в інших місцях)...

(...де, просто для вашого розуміння: НАБУ займається розслідуванням корупції в уряді, тоді як САП відповідає за нагляд за розслідуваннями, які проводить НАБУ...)

Звісно: СБУ (Служба безпеки України) стверджує, що в українські антикорупційні інституції проникли росіяни. Очевидно: якщо це так, то це дуже погано, тому що - між іншим - НАБУ має (теоретичні) повноваження розслідувати і Зеле, і Єрмака. Тобто можливість дізнатися державну таємницю України. І не забуваймо: одна з головних причин, чому українці борються з цією російською спробою їх знищення, - це боротьба з корупцією по-російськи.

Але,

а) де докази того, що СБУ стверджує про НАБУ і САП (що їхні посадовці "мають зв'язки з Росією"), і

б) чому тоді не переслідувати корупціонерів у законний спосіб?

Чому б СБУ не відкрити провадження проти щонайменше 15 співробітників НАБУ, деталізувати (щонайменше) двох з них, провести щонайменше 70 обшуків у приміщеннях НАБУ, зробити те саме в САП.... і все це без санкції суду? Навіщо намагатися їх або ліквідувати, або поставити під контроль саме тих людей, яких вони мали б контролювати?

Або ж звернемо увагу на кілька фактів. Насамперед, на те, що в Україні за президента, який оголосив себе "антикорупціонером", роками не відбувається рівно нічого. Максимум - людей звинувачують у корупції, іноді навіть знімають з посад, але ніколи не притягують до відповідальності, ніколи не карають... Так само, як некомпетентних командирів ЗСУ рідко звільняють, лише "розслідують", але ці "розслідування" ніколи не закінчуються, ніколи не приводять до якихось кришталево чистих висновків... ....?

Саме тому, що Зеле-Єрмак цього не допустить.

Більше того: всі, кого я знаю в Києві - повторюю, щоб наголосити: ВСІ - кажуть одне й те саме: спроба Зеле підпорядкувати собі ці дві інституції (або ліквідувати їх, якщо не вдасться) була нічим іншим, як спробою захистити Єрмака. ...і справа зайшла так далеко, що Зеленський фактично підписав законопроєкт, хоч і не оприлюднив цього...

Що ще гірше: закон отримав масову підтримку і у Верховній Раді (парламенті). Це свідчить про те, що політична корупція там настільки ж поширена (або принаймні про те, що парламент - це не що інше, як збіговисько слуг Єрмака), як і в уряді та антикорупційних органах.

Просто фантастична суміш.

... "і все одно", фанати Зе негайно накидаються на всіх, хто "насмілюється" "публічно критикувати" їхнього героя. Передусім тому, що "він не втік, він герой", і "з політиками можна боротися після війни", і, звичайно, "він просто людина, а люди роблять помилки", знаєте.

(Це як коли австрійські журналісти скаржаться, що війна між Камбоджею і Таїландом - це "ніщо інше, як розбірки між місцевими елітами": щось, що "ведеться через розбіжності між багатими за рахунок бідних"... хоча Австрія - це країна, побудована лише на цій концепції: дійсно, країна керується нею вже понад 100 років).

Серйозно? Ви твердо переконані, що Зеле "не міг просто накласти вето на цей ідіотський закон"? Не міг стримати СБУ? Що і він, і цей необраний, категоричний, безкомпромісний Єрмак можуть і повинні продовжувати так і далі, ухвалювати рішення на власний розсуд, підбирати чиновників (або звільняти їх) в залежності від їх лояльності до себе (так, до Єрмака, навіть не до Зе), що призводить до постійного поширення корупції, некомпетентності - і до того, що Україна програє цю війну...?

Ох... подивіться правді в очі, люди: адміністрація Зеленського-Єрмака просто відстій.

Це "неприємно" усвідомлювати і "знати", але це факт.

Так само, як і те, що якби не було війни, вони знайшли б 1897 інших причин, щоб залишитися при владі і продовжувати свою політичну корупцію та некомпетентність... що "підтверджують" тисячі українців, які, незважаючи на обставини, вийшли на вулиці, щоб висловити свій протест проти їхніх беззаконь.

Я вже пояснював чому - щонайменше з десяток разів, починаючи з вересня-жовтня минулого року - і мені набридло повторюватися. Ви повинні прийняти це і жити з цим: хоча б той факт, що більшість українців, які служать в ЗСУ, воюють не "за Зеленського", а за свої власні ідеали - які не включають політичну корупцію Зе-Єрмака, а навпаки.

...і саме українці повинні вигнати цю (чергову) банду корумпованих нездар. З великим галасом, будь ласка.

Передаю слово Дону.

***

Суми/Курськ

425-й штурмовий полк "Скала", який місяцями працював над стабілізацією Покровського напрямку шляхом контрударів, перекинули в Яблунівку. Україна атакує Олексіївку та Юнаківку. За російськими повідомленнями, Олексіївка перебуває в облозі, а північна Юнаківка "стабільно напружена", але українські безпілотники переважають російські у співвідношенні 3:1.

Вибір жити так близько до фронту - це рішення з високим рівнем ризику, особливо коли Росія має багату історію навмисних обстрілів цивільного населення. 3 людей загинули і 20 отримали поранення, коли російський безпілотник влучив у цивільний автобус.

Російські авіаудари та обстріли атакують українські позиції в Кіндратівці, а українські безпілотники вражають російські цілі в Кіндратівці. За 3 км на північ від Кіндратівки оператори українських безпілотників помітили на землі російську бомбу, що не розірвалася, а поруч ходили росіяни.

***

У цьому сенсі... кілька слів про 225-й штурмовий полк

225-й штурмовий полк був одним з підрозділів, які використовувалися для атаки або контратаки російських позицій, коли Україна була в Курську. Коли Україну витіснили з Курська, вони були виведені з цього сектору. Коли Росія просунулася до Сум, їх повернули і вони зайняли села Андріївка та Кіндратівка на лівому фланзі української армії. У цих операціях Росія втратила три батальйони. За останні 12 місяців російські 155-та морська піхотна бригада і 76-та десантно-штурмова дивізія, 810-та морська піхотна бригада і 30-та мотострілецька бригада були чотири рази переформовані через великі втрати. Найбільше з них припадає на 225-й штурмовий полк.

Як так сталося?

Ось один з прикладів. Коли 225-й ще дислокувався в Курській області Росії і був батальйоном, його атакував полк (в середньому полк складається з трьох батальйонів) 76-ї дивізії в районі Даріно. Вони заблокували два мостові переходи і замінували підступи до них. Лише за одну атаку росіяни втратили вісім одиниць техніки. Росіяни продовжили свої атаки піхотою, тому українці спустили воду з дамби в Біловодах (в Україні), і росіянам довелося переходити вбрід по груди у воді при температурі -10 С. Полонені розповідали, що після переправи вони намагалися сховатися і зігрітися окопною свічкою, але у них не було сухого одягу, а радіоперехоплення і донесення з фронту вказували на те, що багато хто страждав від обмороження кінцівок. Їм дали наказ переправитися через річку в певний момент, і вони виконали наказ, маючи перед очима приклад Олександра Матросова...

Інший приклад?

Російська 30-та бригада була в Андріївці і створила в селі командний пункт для одного зі своїх батальйонів. Вони починали наступати, коли прибув 225-й, зайняв оборонні позиції і почав промацувати російську оборону. Вони знайшли слабке місце і атакували північну сторону села, відрізавши росіян. Після того, як вони вбили командира батальйону та його розвідника, російський батальйон втратив здатність командувати і контролювати. 225-й також підтримував високий темп операцій, що допомогло розгромити російську оборону.

За можливості, 225-й намагається атакувати під час дощу, оскільки дощ ускладнює роботу операторів безпілотників. Екіпажі артилерії підтримки, які отримують вогневе завдання під час грози, тепер вважають, що 225-й проводить атаку.

Операція не обійшлася без труднощів. На лісосмузі атакували невеликий підрозділ, в якому залишився тільки один українець, який дострілював останні набої. Безпілотник знищив російського солдата, і українець використав набої вбитого для продовження атаки. Бій дійшов до того, що кілька росіян були вбиті ножами.

Чому так сталося?

Більшість людей, яких набирають до ЗСУ, проходять лише базову підготовку перед відправкою в підрозділ. Якщо взагалі проходять. Але у випадку, якщо їх відібрали до 225-го полку, полк спочатку відправляє їх до одного з власних тренувальних таборів, де вони ще місяць тренуються, використовуючи страйкбольну зброю, навчальні гранати та безпілотники під час навчань. Потім вони проводять місяць у підрозділі, щоб налагодити стосунки та вивчити процедури і деталі військової справи, перш ніж брати участь в операціях.

Дисципліна є ключовою складовою їхнього успіху. 225-й полк сьогодні - одна з небагатьох частин ЗСУ, де командному складу дозволено мати і користуватися смартфонами. Решта військовослужбовців полку можуть робити один дзвінок на тиждень протягом однієї години, щоб сигнали не були виявлені і не стали мішенню для росіян. У деяких підрозділах раніше дозволяли користуватися телефонами за десять кілометрів від лінії фронту, але з часом можливості виявлення та атаки зросли. Телефони також можуть відволікати від деталей, необхідних для виживання в бою.

Особовий склад 225-го також постійно зміцнює власну культуру. Щонеділі капелан проводить службу. Щодня вони нагадують один одному, що вони - українська армія, що вони - 225-й окремий десантно-штурмовий полк, що вони - команда, штурмова група. Так само, як вислів "Слава Україні" скріплює країну, так і 225-й має власні гасла, які вони виголошують перед кожною операцією, що об'єднує їх як унікальне плем'я, яке бореться за вищу мету: так, це "ще один елемент", але ця клятва говорить про те, що вони відповідальні один за одного. Творяться дива: у медичному стабілізаційному пункті, де перебувало 40-50 поранених, боєць 225-го, який ледь не втратив ногу, пояснив медперсоналу, що має повернутися на фронт, бо він їм потрібен....

Перед проведенням операції 225-й проводить ретельну підготовку з такими деталями, як логістика, медичне забезпечення, розвідка, планування та координація з допоміжними підрозділами. Вони намагаються ізолювати або нейтралізувати російські позиції за допомогою мін або прямих атак до початку штурму, а також переконуються, що всі знають свої ролі, щоб після початку операції вона продовжувалася у швидкому темпі, щоб потрапити в цикл СОРД Росії (Цикл СОРД - кібернетичний самовідтворюваний і самокерований цикл, що має у своїй структурі 4 процеси: Спостереження - Орієнтація - Рішення - Дія — концепція, розроблена Джоном Бойдом у 1995 році, також відома як «петля Бойда» - ред.). Командир використовує фразу "Amat victoria curam", яку часто інтерпретують як "Перемога любить підготовку". На підготовку штурму Андріївки пішло три дні, а на зачистку села - десять днів.

Завдяки своїй майстерності, 225-й регулярно використовується як пожежна бригада, перекидаючись з однієї критичної ситуації в іншу. Ці "атаки з коліс" не дають можливості ретельно підготуватися і сприяють втомі солдатів та персоналу. Саме тоді вони зазнають найбільших втрат. Намагання впоратися з втомою в умовах постійних високошвидкісних операцій, через постійні вимоги до них, є одним з найскладніших викликів для командирів підрозділів.

Вони постійно перебувають в меншості, коли атакують, а коли росіяни дізнаються, що їм протистоїть 225-й, авіаудари посилюються. Настільки, що окремі позиції - наприклад, ті, на яких перебувають два-три солдати 225-го - регулярно стають мішенню до восьми УМПК (тобто "КАБів") на день. Противник постійно шукає інформацію за допомогою цифрової розвідки, і 225-й сканує всі їхні системи, додатки та пристрої 1-2 рази на тиждень на наявність шпигунського програмного забезпечення.

Під час операції в Курську 225-й додав до свого арсеналу три Т-72, сім легких машин (МТЛБ і БМП) після їх захоплення. Жодна зі штурмових гвинтівок, які вони захопили у росіян, не мала шомполів для простого обслуговування ствола. У них також є "Бредлі", HUMMWV і MRAP "Ошкош", що краще за радянську техніку, але через безпілотники вони використовували більше квадроциклів і мотоциклів.

Російська диверсійна група намагалася проникнути в тилові райони 225-го і атакувати їхню логістику, але її ліквідувала за п'ять кілометрів на південь від Андріївки розвідка 225-го. В одного з них був ніж розвідника NRS-2, який має піхви для перерізання дроту та можливість здійснення одиночного пострілу з глушником - те, що навіть командир полку вважав міфом. 225-й полк також закидає групи для мінування тилових районів і нападів на російську логістику, поповнюючись за рахунок безпілотників, і такі підрозділи використовувалися перед атакою на Андріївку.

Командир 225-го повторює те, про що вже багато хто говорив: ті, хто хотів приєднатися до армії, вже це зробили. Призов має і далі поповнювати армію, і він переконаний, що людей для утримання війська вистачить, але дуже важливо навчити їх до того, як вони підуть у бій. Проблеми зі створенням 150-ї бригади були вирішені. Його підрозділ працював з батальйонами, виділеними зі складу 156-ї та 158-ї бригад, і він каже, що це нормальні хлопці "з яйцями", які діяли рішуче і брали приклад з його 225-го полку. Навіть ті, кого затримали на кордоні при спробі виїхати з України, добре проявили себе в бою, якщо їх належним чином навчили і спрямували.

Не дивно, що 225-й штурмовий полк є яскравим прикладом того, наскільки боєздатними могли б стати всі ЗСУ - якби їх тренували і ними командували так, як того вимагають багато офіцерів та інших рядових. Чого не відбувається, тому що Єрмак і його корєша - насамперед Сирський - не дозволять цьому статися.

***

(...далі буде...)

‍

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням.