Вибачте, у мене стільки справ на вихідних, що бракує часу на "вичерпніші" оновлення - чи то про "Україну", чи то про "Індію-Пакистан".

Проте двоє читачів запитали/прокоментували певні теми, які є "пов'язаними", і як на мене, їх можна, так би мовити, "легко" пояснити . Тож ось "поспіхом зварганена" відповідь з цього приводу.

Читачі, про яких йшлося, писали:

1.) “Яка мотивація "Заходу" віддавати перевагу Пакистану перед Індією щодо продажу озброєнь? Безумовно, Індія є набагато привабливішим партнером для продажу зброї, ніж Пакистан (більша економіка, навряд чи співпрацюватиме з Китаєм у питанні обміну розвідданими та зброєю, а також не підтримуватиме джихадистів у глобальному масштабі)”

2.) “Ніде ви серйозно не говорите про небезпеку ядерної ескалації. Через це Індія боїться діяти на повну.”

Дуже гарні спостереження: велике спасибі!

***

Повідомляю одразу (тому що це основна суть наступної історії): Пакистан - банкрот.

Він фінансово збанкрутував. Настільки, що дивно, що він все ще існує. І це вже десятиліттями. Раніше - особливо наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років, коли Пакистан наближався до завершення розробки ядерної зброї, - країна отримувала "кредити" від Саудівської Аравії (перш за все, у вигляді безоплатних поставок нафти, котрі, як повідомлялося, становили 1-2 мільярди доларів США на рік, і були спрямовані на "сприяння створенню ядерного реактора ісламістського типу"). Згодом за справу взялися Китайська Народна Республіка, а потім і Катар... проте Ісламабад витрачає стільки грошей на корупцію, спонсорування терору та зброю, яку не може собі дозволити, а також ігнорує свій економічний розвиток, що виживає лише за рахунок великого кредитування.

При цьому він не може обслуговувати свій борг.

Тому близько року тому він звернувся до Пекіна з проханням про кредит у розмірі 1,4 мільярда долара США. Коли "навіть" КНР відмовила, тоді Ісламабад звернувся за кредитом до Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Після багатомісячної тяганини і, попри запеклі (і добре підкріплені) індійські аргументи, вчора МВФ надав Ісламабаду позику в розмірі 1 мільярда доларів США.

...і це в розпал "війни", і після того, як цю позику затримували місяцями, насамперед тому, що всі знають: Пакистан просто не в змозі її повернути (торік борги Пакистану "били всі рекорди").

Отже, питання полягає в наступному: чому МВФ настільки "дурний", що тримає Пакистан на плаву у фінансовому плані, враховуючи, що країна не в змозі обслуговувати борги, до того ж офіційно розводить джихадистів та веде "джихадистський імпортно-експортний" бізнес в усьому світі?

І чому цей "уряд" в Ісламабаді досі підтримується "Заходом"?

І: це пов'язано чи не пов'язано з поведінкою Індії?

***

Я і мої запитання...

Я не збираюся стверджувати, що "знаю відповіді". Тим більше не стверджуватиму, що знаю їх "на 1000%". Навпаки.

Але...

Що ж, так склалося, що за ці роки я бачив принаймні "уривки" з кількох "оцінок загроз", пов'язаних із Пакистаном (по суті - "розвідувальних оцінок на тему "а що, якщо"). І суть цих оцінок можна узагальнити словами "TBTF".

TBTF розшифровується як 'too big to fail' ("занадто великий, щоб провалитися" - ред.). Зазвичай його використовують для великих американських корпорацій: настільки великих, що якщо вони зазнають невдачі, вся економіка зазнає краху, як це було у 2008 році.....

У випадку з Пакистаном TBTF-фактором є ядерні бомби цієї країни: у всіх оцінках загроз Пакистану, які мені відомі, сказано, що, скоріш за все, багато цих ядерних боєприпасів не функціонують (наприклад, перше випробування пакистанської ядерної ракети фактично не відбулося, а Китаю довелося кинутися й надіслати кілька своїх, щоб пакистанці змогли влаштувати "успішні" ядерні випробування). Втім, ці ядерні бомби існують, і ніколи не можна бути впевненим...

Пакистанська балістична ракета "Шагін-ІІІ": передбачається, що це одна з "платформ доставки" для (більших) ядерних боєприпасів країни.

Насамперед у всіх тих самих оцінках загроз йдеться про те, що якщо Пакистан не утримуватимуть на плаву (у фінансовому плані), то він майже напевно розвалиться. Що країну розірве внутрішня боротьба між різними шахраями, які складають істеблішмент, і створеними ними джихадистами.

У Вашингтоні, наприклад, це викликає таке занепокоєння, що на початку 2000-х років Пентагон розробив план на випадок форс-мажору, який передбачав певне військове вторгнення, аби убезпечити ядерні сховища Пакистану, якщо країна почне розпадатися на шматки.

Щоб упевнитися: ні, я не "працюю на "Моссад", ЦРУ, БНД, МІ-6ʼ і т. д. (а якщо ви ще так вважаєте, то хто я такий, щоб намагатися доводити вам щось?). Власне, я далеко не єдиний, хто був поінформований про такі оцінки. З подібним стикалася ціла низка інших, значно краще поінформованих людей. Якщо мені не зраджує пам'ять, ще у 2004-2010 роках "або близько того" у США було проведено кілька відповідних досліджень, про одне з яких (просто для прикладу) йшлося у статті тут.

Останні тенденції "просто повторюють" той самий висновок.

***

А тепер запитайте себе: якщо Пакистан розвалиться, хто буде контролювати пакистанські ядерні боєголовки?

ISI? Джихадисти ISI? ...а якщо так, то які саме джихадисти...?

Я думаю, що ніхто цього не знає. Ніхто не знає, яка фракція в "істеблішменті" Пакистану (насамперед - в ISI) стане на бік тих джихадистських банд, які вони створили, і, таким чином, ніхто не може сказати, хто матиме палець на кнопці і чи матиме або не матиме ця "група" можливість “просто” використати діляні матеріали, а також виготовляти такі штуки, як "брудні бомби" ... чи будь-що інше... ....

Тож у МВФ залишилося дуже мало варіантів, окрім як: "Краще ми заплатимо за те зло, яке ми знаємо, ніж...".

Аналогічно і з Індією: так, Нью-Делі завжди має пам'ятати, що перед ним "скажений пес": нація, яка самоліквідується з метою "боротьби з джихадом" (передусім проти Індії, але й у багатьох інших місцях земної кулі теж).

‍Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням.