Різке погіршення ситуації в Криму через українські удари по військовій інфраструктурі окупантів відродило на півострові плани, які російські спецслужби готували ще 2014 року. Перші сигнали CEMAAT зафіксував наприкінці червня. Тоді в кількох селах східного Криму почали поширюватися чутки, що дрони запускають кримські татари, адже з материкової України безпілотники буцімто не здатні долетіти так глибоко в тил, подолавши російську ППО. На тлі палаючих нафтових терміналів у Санкт-Петербурзі та Уфі, Тюмені та Омську ці розповіді звучали настільки дико й безглуздо, що спочатку ми не звернули на них уваги.

Та тепер подібні звинувачення почали поширюватися і у великих містах Криму, а також з'явилися в телеграм-каналах. Російські спецслужби розганяють серед населення кілька версій «зрадницької діяльності».

Отже, дрони збирають: 

а) у мечетях; 

б) у теплицях.

Дрони запускають: 

а) з приватних автомобілів, підганяючи їх упритул до об'єктів; б) просто з вулиць - адже під довгими сукнями та хіджабами кримськотатарських жінок можна сховати одразу кілька безпілотників.

Саме тому вони нібито летять безшумно і влучають точно у ціль.

Спецслужби водночас вирішують три завдання.

1. Перенаправляють невдоволення російської більшості на кримськотатарську меншість. Саме такий метод у Руанді використовувало радіо «Тисячі пагорбів», готуючи геноцид тутсі, здійснений представниками національної більшості хуту.

2. Залякують кримських татар. Це своєрідна профілактика нелояльної поведінки в умовах послаблення військової машини окупантів.

3. Перетворюють цілий народ на заручників, якими можна торгувати на переговорах із європейцями, турками чи навіть з Україною.

У 2014 році російські спецслужби мали кілька сценаріїв придушення активності кримських татар. Реалізований був лише один: публічне викрадення Решата Аметова в центрі Акмесджита (Сімферополя) перед відеокамерами 3 березня та виявлення його тіла зі слідами жахливих катувань 15 березня - напередодні так званого референдуму - з висвітленням похорону онлайн. Так росіянам вдалося через брутальне залякування зламати масовість протестів серед корінного населення Криму. Інші варіанти озвучувалися окупантами під час кулуарних переговорів - зокрема, щоб донести ці сценарії до керівництва Меджлісу. Зокрема, планувалася провокація з убивством слов'янської родини з дітьми. Після цього мала відбутися «відплата» - погром у селищі компактного проживання кримських татар, який влаштували б накачані алкоголем «месники».

Інформаційну підготовку дегуманізації кримських татар нині здатні здійснювати телеграм-провокатори на кшталт Таліпова - без залучення офіційних державних медіа. За сценарієм окупаційна влада 2–3 дні не втручається. Саме такий метод «невтручання» КДБ використовував ще за часів погромів у Фергані та Сумгаїті - щоб максимально посилити жах і посіяти паніку, після якої будь-яке рішення сприйматиметься як благо.

А вже після цього можна розглядати сценарії «остаточного вирішення кримськотатарського питання», яке Катерина та Сталін залишили у спадок Путіну.

‍1. Гуманітарно красивий варіант (убихський)

Під загрозою масової різанини «зрадників» з боку «патріотів» кримських татар евакуюють до Краснодарського краю або в малозаселені регіони поблизу Калмикії. Географічно це не Сибір і не Магадан, тому сценарій виглядає не як депортація, а радше як порятунок і гуманітарна допомога, яку легко можна буде продати навіть європейцям. На тлі різанини рохінджа у М'янмі «порятунок» кримських татар Путіним виглядатиме майже як відкриття європейцями своїх кордонів для українців у лютому 2022 року. Саме такий варіант Російська імперія у XIX столітті пропонувала убихам, корінному населенню території сучасного Сочі: добровільно переселитися до внутрішніх областей Росії. Убихи обрали вигнання до Османської імперії й там поступово розчинилися.

‍2. Раціональний варіант (болгарський)

Спочатку - жорстока різанина з численними жертвами. Наслідком стає ситуація, за якої примирення з російською більшістю буде малоймовірним не лише в Криму, а й по всій РФ на довгі роки. Після цього відкривають коридор на Чонгарі - для переселення до малозаселених районів окупованої Херсонської області або, після переговорів з Україною, надають можливість усім охочим виїхати на підконтрольну Києву територію. Цей варіант також може видатися прийнятним для млявого Заходу, який погодиться майже з будь-яким результатом. За своєю схемою він нагадує репресії режиму Тодора Живкова проти етнічних турків і помаків, коли у 1989 році близько 250 тисяч болгарських мусульман перетнули болгарсько-турецький кордон.

‍3. Гра на емоціях турків

У Туреччині з'являються голоси, які вимагають від уряду втрутитися в ситуацію в Криму та врятувати кримських татар. Небезпека цієї позиції полягає в тому, що Анкарі пропонують вступити в переговори з Москвою, яка погоджується розглядати будь-які питання щодо Криму лише за умови повного визнання її суверенітету над півостровом. Варто згадати ганебні висновки єдиної моніторингової місії Ради Європи, яка відвідала Крим у січні 2016 року. Під керівництвом швейцарського дипломата Жерара Штудмана вона не побачила на півострові жодних суттєвих порушень прав людини. Про реальні проблеми світ дізнався тільки завдяки неофіційній місії Туреччини. І тепер Анкару намагаються втягнути в ці підлі російські сценарії, щоб вона прихистила у себе 300 тисяч кримських татар, які залишилися на півострові, і допомогла Москві завершити її 250-річне очищення Криму від кримців.

Кожен із цих сценаріїв допомагає Путіну відвернути увагу західної аудиторії від головного питання: хто відповідальний за цю війну. Путін не просто перестає бути міжнародним злочинцем номер один, а перетворюється на головного конкурента Трампа в боротьбі за Нобелівську премію миру - завдяки своїм «гуманним» рішенням і «недопущенню геноциду».