Привіт усім!

Наразі стежити за «розвитком» ЗСУ – отже, і за війною в Україні – це навіть не як стежити за автокатастрофою в уповільненому режимі: це як стежити за тотальним, але досконало організованим розформуванням збройних сил і їх перетворенням на приватні армії.

...зазвичай з метою збагачення кількох виродків на верхівці.

Наприклад...

...подивіться на СМІШНИЙ «вертолітний десант» Буданова/ГУР за межами Покровська. Два вертольоти S-60/UH-60 Black Hawk приземлилися посеред відкритого поля за межами Покровська, щоб висадити 12-20 бійців спеціальних сил (ССО), щоб ті могли відбити заправку, захоплену російськими диверсантами. Звичайно, ССО відновили контроль над цим місцем, але потім опинилися в оточенні десятків російських дронів...

Ви можете уявити, яким був результат. Тричі, якщо потрібно...

...де, чесно кажучи, результат не мав значення. Єдине, що мало значення, це те, що «операцією особисто командував генерал Буданов»...

...ах, вибачте: не тільки Буданов. Ще й головком Сирський...

Звичайно, офіційний Київ святкує цю «операцію» як «поворот у битві за Покровськ». Яка, завдяки Зеле/Єрмаку/Сирському/Буданову, вже програна, але: хей, у Києві не можна говорити про програні битви. Зеле/Єрмак/Сирський/Буданов ніколи не програвали жодної битви. Запитайте Сирського: Дебальцеве було найбільшим його професійним досягненням. Більше того, всі знають, що 12 спецпризначенців можуть виграти битву, яку – завдяки некомпетентності Сирського і Буданова – не можуть виграти кілька найкращих бригад ЗСУ...

... і є багато людей, які досі дивуються, коли я згадую про поєднання корупції та некомпетентності у верхівці українського військово-політичного керівництва. Мовляв: ні, це не так, а важкі втрати чи що-небудь інше...

Люди, чи так складно зрозуміти, що великі втрати є прямим наслідком корупції та некомпетентності у верхівці? Чи занадто складно зрозуміти, що, хоч такі «операції» і викликають захоплення у блогерів, ютуберів та всіх шанувальників України, офіційний Київ ніколи не говорить про втрати, навіть про результати, і що такі «операції» насправді є нічим іншим, як безглуздим жертвуванням спецпризначенцями, щоб приховати катастрофу, яку створили вищі командири?

І чи «неможливо» зрозуміти, що такі дії не залишають мені іншого вибору, як переоцінити і Сирського, і Буданова – з некомпетентних військових на військових невігласів?

Мабуть, це так само важко зрозуміти, як і те, чому Україну зараз зневажають в соціальних мережах за аматорську пропагандистську роботу.

Гаразд, добре. Отже, дозвольте мені закінчити цю частину наступним: перш ніж хтось почне скаржитися, що я завжди критикую, але ніколи не пропоную рішень, ось одне рішення. Перейменуйте ГУР на НКВС. Так все стане зрозумілим, і всі в Україні (і за кордоном) відразу зрозуміють, з чим і з ким вони мають справу. І де проблема.

***

Якщо не про руйнування фронту, не про 17 000-20 000 українців, які щомісяця цього року дезертирують із ЗСУ, якщо не про кризу з людськими ресурсами та нестачу танків (та іншої важкої техніки)... то все, про що я можу «повідомити» про «Україну» в «цій війні» в ці дні, це такі речі, як наступна: офіцер прикордонної служби гірко скаржиться на розформування його дуже успішного підрозділу – тому що він не давав хабарів, щоб купити безпілотники у монопольної корпорації Fire Point, співвласниками якої є Зеле/Єрмак.

Я маю текст його листа до Верховної Ради (парламенту) українською мовою з проханням опублікувати його без змін. Отже, ось він.

***

Рік тому і я, і Дон дійшли висновку, що те, що відбувається цьогоріч із ЗСУ, просто мусить статися. Що без глибоких і серйозних реформ цього не уникнути. Якщо є якісь сумніви, подивіться мою статтю “Країна мрій”.

... і ось це відбувається... і половина України та весь «Захід» радіють.

...а я «богохульник», «ворог України», «російський пропагандист» і як ще ви мене назвете, і я, можливо, здатний дуже добре аналізувати багато інших воєн, але не цю...

‍

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням.