“Поставитися з розумінням та потерпіти”, - з цього заклику окупантів нині розпочинається будь-яке оголошення про відключення у Криму світла та води. Кримчани кажуть: терпець уривається. Вже третій тиждень поспіль люди просять продавати бензин якщо обмежено, то бодай ввечері - адже багатьом доводиться обирати між чергою та роботою. Реакції на ці прохання - жодної, ті самі 20 літрів у той самий розпал робочого дня. У черзі доводиться проводити години. У спеку, без кондиціонера - адже кожна крапля бензину на вагу золота. А інколи ще й у смороді - бо не всі АЗС відкривають для клієнтів туалети.

‍“Ми з чоловіком - а він у мене після обширного інфаркту - шість годин у черзі простояли. І нас навіть у туалет не пустили. А коли я висловила працівникам своє невдоволення, вони мені кажуть: усе, немає бензину, закінчився. Я кажу: як так, щойно ж бензовоз приїхав. А вони мені: а-ха-ха, приїхав, відсмоктав бензин і поїхав”, - обурюється кримчанка у соцмережі. При цьому жінка боїться назвати не лише власне ім’я, а навіть назву заправки, де її образили - межа між “поширенням панічних настроїв” та “дискредитацією російської армії” нині майже зтерта.

Ще одна болюча тема - якість пального. 95-й бензин у вільний продаж потрапляє рідко. Доводиться заливати 92-й. Машинам це не подобається.

‍“Моя старенька “мазда” дирчить, але їде. А от у сусіда нова “субару” накрилася - двигун застукав, і все, приїхали. Йому і 95-й не кожний підходив, раніше 98-й заливав. А тепер пішки ходить”, - розповідає Муслім з Євпаторії.

“Багаті теж плачуть” - нині у Криму цей вислів лунає частіше, ніж будь-коли. Адже шанси опинитися без води та електрики у пенсіонера та успішного бізнесмена - рівні. Та й ті, хто раніше не відмовляв собі майже ні в чому, почали рахувати гроші.

‍“Якби ви мене півроку тому запитали, скільки хліб коштує, скільки молоко, скільки м’ясо - я б вам не відповів. Було треба - купував, на цінники не дивився. А зараз вже дивлюся, і динаміку відстежую. Що вам сказати - погана динаміка. Відсотків на 30 все подорожчало. У мого заступника родичі в селі двох корів зарізали, так ми в офісі половину м’яса викупили. По 750 рублів за кіло. А що робити? В магазині - тисяча”, - нарікає Руслан, керівник департаменту великої компанії.

Ціни на м’ясні та молочні товари зростають цілком виправдано. За кілька діб без електрики і за 30-градусної спеки - а саме так живуть нині Армянськ, Джанкой та Красноперекопськ - в магазинах псується будь-яка ковбаса, сметана чи сир. Саме це і сталося у невеличкій крамниці Олени зі Старого Крима.

‍“В мене була головно фермерська продукція - курятина, сир домашній, вершки. На генератор грошей немає, та й пальне для нього де взяти? Сподівалася, що кілька годин холодильник протримається. Якби ж я знала, що світла дві доби не буде, просто так би людям роздала. Натомість 100 тисяч рублів на смітник віднесла. Місяць прибутку”, - ледь не плаче жінка.

Головна тема у розмовах між колежанками та сусідками нині - хто скільки чого заготовив на зиму. Кримчанки і раніше консервували багато овочів та фруктів. Але це була швидше данина традиції. Тепер - нагальна потреба. Окрім банок з маринованими огірками та полуничним варенням, у коморах та підвалах стоять мішки з борошном, цукром та крупами. Бо як довго ще доведеться “терпіти та ставитися” з розумінням, ніхто не знає.