Західне передмістя Акмесджита (Сімферополя). Щодня вздовж спорожнілих вулиць кримської столиці їздять пузаті бензовози. Вони на розлив продають паливо. Містяни, що мають гроші і тару, продовжують запасатися ним на чорний день. Чи не в кожному дворі бензин переливають в менші ємності. Запах вуглеводню вже перетворився на звичний, каже мешканка району Ак-Мечеть Аліє.

‍“Кримської троянди чи запаху місцевих фруктів вже не почуєте. Ми тепер як бензинові наркомани. Якщо запах палива є, то ніби ще живі. Може він і неприємний, але з з цим якось впораємося. Проте думаю, а якщо далі воно займеться чи почне вибухати? В 90-ті скільки випадків було, коли цілі родини гинули через помилкове поводження з буржуйками чи газовими балонами. Ми ж поверталися на порожню землю і жили в диких умовах…”

Ціни на м’ясо трималися довго. Проте наприкінці першого липневого тижня і вони полізли вгору. Найбільше зросла в ціні курятина - у півтора рази, з 260 до 380 рублів за кілограм. Фермери почали масово різати худобу, бо є ризик, що за кілька тижнів її не буде чим годувати. Проте на ціни це не вплине: на ринок великі обсяги м'яса не потраплять, - певен один з торговців м'ясом Бекір.

“Всі роблять стратегічні запаси. В кого буде м’ясо, той переживе голод. На рефрижератори чи діп-фрізи надії нема, бо як там зберігати без електрики, а на генераторах м’ясо вийде дорожче ніж чорна ікра. Люди згадали старий дідівський спосіб: солять у бочках”.

Фермерка Мілена у відчаї - каже, навіть якщо зарізати всю худобу, про заробіток не йдеться.

‍“Зараз наїмося, ну і на запасах протримаємося до весни. А далі шо? Мабуть, станемо вегетаріанцями - якщо без води та пального щось виростити вдасться”.

В кримській столиці вже є цілі мережі крамниць, де полиці порожні, як наприкінці 80-х в СРСР. “Діксі” - російська мережа найнижчих цін (щось на кшталт української АТБ). Полиці заставляють напоями, бо решту краму люди розкупають швидше, ніж магазин отримує нову поставку. Маркетплейси поки не відмовляються від роботи з півостровом, бо побоюються “патріотичних репресій”, проте роблять усе, аби кримські клієнти самі не замовляли в них товари: доставку пропонують протягом місяця, а її ціна часто перевищує вартість замовлення.