На тлі офіційних повідомлень Києва про 40 з гаком російських літаків - переважно "бомбардувальників" - знищених під час нальотів БПЛА на (понад) чотири авіабази в Росії 1 червня, а також суперечливих звітів і оцінок щодо реальної кількості знищених або пошкоджених літаків, гадаю, настав час перевірити, скільки таких літаків насправді залишилося. Наступні "підрахунки" базуються на дослідженнях для книг "Війна в Україні, том 6" і "Війна в Україні, том 7": при підготовці цих двох книг (наприкінці 2023 - на початку 2024 року) я сів і "порахував" усі літаки, сфотографовані "в робочому стані", починаючи приблизно з 2015 року. Думаю, "результат", ймовірно, дозволить зробити корисний висновок про реальну ефективність української операції "Павутина".

***

Російський бомбардувальний флот управляється авіацією дальньої дії. Її центральним елементом була 22-а гвардійська важка бомбардувальна авіаційна дивізія. Станом на 2022 рік до її складу входили такі основні підрозділи:

• 121-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний полк; базується на аеродромі Енгельс-2, має на озброєнні 16 літаків Ту-160;
• 184-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний полк; базується на аеродромі Енгельс-2, має на озброєнні літаки Ту-95МС;
• 52-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний полк; базується на АБ "Шайковка", експлуатує літаки Ту-22М-3; та
• 840-й важкий бомбардувальний авіаційний полк; базується на АБ Сольці, експлуатує літаки Ту-22М-3.

***

Про дослідження, розробку, серійне виробництво, ранню експлуатацію тощо див. численні інші публікації: тут я зосереджуся на російському бомбардувальному флоті, що перебуває на озброєнні з 2022 року. Про стан російського парку літаків дальнього радіолокаційного виявлення і управління А-50 дивіться в матеріалі: Короткий огляд російського флоту А-50.

***

Ту-160

Загалом 15 літаків (усі виготовлені до 1992 року) були капітально відремонтовані і модернізовані у 2002-2006 роках, коли вони стали здатні нести крилаті ракети Х-555, Х-101 і Х-102 (до 12 у внутрішніх бомбових відсіках). У 2014-2018 роках ще один екземпляр був "зібраний із запчастин", в результаті чого загальна кількість наявних планерів зросла до 16. Парк був запланований для модернізації до стандарту Ту-160М-2, але, наскільки відомо, лише чотири літаки були піддані таким роботам. Більшість продовжували страждати від проблем з двигунами і нестачі запчастин. У 2015-2017 роках Москва з гордістю вихвалялася їхнім застосуванням проти "терористичних" об'єктів у Сирії.

З 2022 року деякі з них були помічені в операціях в межах 50 кілометрів від кордону з Україною, але немає "твердого" підтвердження їхньої участі в поточному конфлікті: очевидно, щонайменше два з них постійно перебувають у стані бойової готовності, озброєні крилатими ракетами з "ядерними боєголовками".

***

Ту-95

Під час роботи над книгою "Війна в Україні", том 6, я нарахував 55 Ту-95МС як "наявних з 2015 року" (плюс один літак, що слугує навчально-тренувальним). Якщо є сумніви щодо точності цього підрахунку, наведемо частину таблиці, опублікованої в цій книзі:

Загалом, парк Ту-95 перебував у посередньому стані. Станом на 2022 рік більшості літаків було 30-35 років, всі вони потребували значного технічного обслуговування після кожного польоту, а перед кожним наступним вильотом їх спочатку потрібно було довести до стану повністю придатних до виконання польотів. Хоча загалом літаки характеризуються як "технічно надійні", лише 10-12 з них можна назвати "регулярно активними" (тобто такими, що "літають частіше, ніж інші"). За моєю оцінкою, більшість наявних Ту-95МС вилітали "1-3 рази на місяць".

У 2015-2017 роках Ту-95МС інтенсивно використовувалися проти Сирії, а потім ще більше проти України: з 2022 року вони є основною платформою для запуску крилатих ракет Х-101 і Х-555. Починаючи з 2023 року, дві або три з них були пошкоджені або знищені під час різних ударів українських БПЛА по їхніх базах.

***

Ту-22

Росія успадкувала великий парк цих середніх бомбардувальників (не "стратегічних" бомбардувальників): Ту-22М-3 не мають можливості дозаправлятися в польоті, а їхні екіпажі не були навчені цьому). Станом на 2022 рік більшості з них вже було 35+ років. За винятком операцій проти Сирії у 2015-2017 роках, відстежити ці літаки в робочому стані виявилося складніше, ніж у випадку з Ту-160 і Ту-95. Станом на 2021-2022 роки близько 70 з них залишалися в строю. Однак менше 50% з них були "капітально відремонтовані за останні 5-10 років" і "регулярно експлуатувалися" (3-5 польотів на місяць).

У 2015-2018 роках російські Ту-22М-3 брали участь у досить інтенсивних операціях проти Сирії: кілька літаків були помічені з 20 і більше "маркуванням місії".

Оскільки їхні "цілі" в Сирії не мали ППО, російські екіпажі Ту-22М-3 переважно застосовували бомби вільного падіння, "килимові бомби" - передусім ОДАБ-250 (видно тут), ФАБ-250М-62, ФАБ-500М-62, а також кілька важких 3000-кілограмових ФАБ-3000М-54. Незважаючи на те, що навігаційні системи Ту-22М-3, як повідомлялося, були "модернізовані", вони все ще були досить неточними, щоб бомбардувальники, пролетівши близько 1500 кілометрів, регулярно промахувалися на 500-2000 метрів.

Перші сліди застосування Росією Ту-22М-3 проти України з'явилися ще наприкінці березня - на початку квітня 2022 року, коли в соціальних мережах з'явилося відео, на якому видно, як один з літаків неквапливо пролітає над Маріуполем:

Згодом з'явилися відеозаписи їхніх ударів (все ще з використанням вільно падаючих бомб) по гігантському комбінату "Азовсталь" у Маріуполі:

Протягом другої половини 2022 року, і особливо у 2023 році, російські літаки Ту-22М-3 регулярно використовувалися для нанесення ударів по цілях в Україні надзвуковими ракетами класу "повітря-земля" Х-32 (по суті, капітально відремонтованим і дещо модернізованим варіантом добре відомого Х-22). На жаль, ця застаріла зброя, головки самонаведення якої потребують цілей з площею поперечного перерізу радара понад 1000 квадратних метрів, часто призводила до масових жертв серед цивільного населення.

Станом на 2023 рік, за оцінками української розвідки, російський парк Ту-22М-3 скоротився до 27 "повністю боєздатних" літаків. Один літак було підтверджено як збитий (ймовірно, з українського ЗРК С-200/СА-5 "Гаммон") 19 квітня 2024 року:

***

Висновки

Очевидно, що бомбардувальники регулярно залишаються на озброєнні після закінчення запланованого терміну експлуатації (наприклад, ВПС США досі використовують літаки Boeing B-52, яким понад 60 років). Також очевидно, що близько 50% російського парку бомбардувальників пройшли капітальний ремонт у період 2015-2022 років. Однак принаймні стільки ж "Туполєвих" дальньої авіації можна назвати лише "музейними експонатами" (тому заяви СБУ про "знищення бомбардувальників на суму 7 мільярдів доларів США" є, вибачте, смішними).

Тим не менш, навіть якщо досі немає доказів на підтвердження української заяви про знищення і пошкодження "понад 40" російських літаків, українська операція "Павутина" все одно була "важливою": принаймні, у випадку з Ту-95МС, вона в першу чергу вразила літаки, які "регулярно експлуатуються", якщо не саме ті літаки, які "частіше експлуатуються, ніж інші наявні літаки".

Таким чином, хоча в цілому ця операція могла знищити і/або пошкодити "лише" близько 30% всього російського бомбардувального флоту, і навіть якщо вона могла знищити "лише" 5-7 підтверджених Ту-95МС і 3 Ту-22М-3, слід пам'ятати, що вона знищила "5-7 з 10-12 регулярно експлуатованих Ту-95МС"'. Іншими словами: "більше 50% літаків, які можна вважати такими, що регулярно експлуатуються".

Цю втрату росіяни не зможуть легко замінити: оскільки Ту-95 вже давно зняті з виробництва, їм доведеться "з'їсти" багато планерів і багато часу, щоб відновити флот до його попереднього стану. Настільки, що це навряд чи станеться до кінця цього року.

Звичайно, здається, що російський парк Ту-160 обійшовся без втрат: таким чином, вони залишаються загрозою (як для України, так і для "інших"). Своєю чергою, флот Ту-22М-3 був зменшений ударами 1 червня, але це мало менше значення: через дефіцит ракет Х-32 (запас був майже повністю вичерпаний у 2022-2024 роках), а також після втрати одного бомбардувальника у квітні 2024 року, він був дуже малоактивним.

‍

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням.