Херсон для нас – ворота до Криму, точно так само, як для російських окупантів – це також ворота, тільки в глибинну Україну. Одеса, де я мешкаю зі своїх восьмі років, відчуває це як ніхто інший. Напевно, цей факт підштовхнув мене робити проєкт на підтримку міста Херсон і його жителів, які зараз постійно перебувають під обстрілами росіян. Якщо це не арта з лівого берега Дніпра, то дрони, якщо не гради, то шахеди і ракети. “Освободітєли” методично прасують місто, звільнене українцями у листопаді 2022-го року, діючи за принципом “велікой русской літератури”: “так нє доставайся же ти нікому”.

Задача із зірочкою: розповісти про врадену колекцію музею мовою сучасного мистецтва. Показати роботи, але зробити не копії. Вихідні показники: є митці, які не виїхали з України і продовжують творити під ракетами і шахедами. Одразу треба зазначити: в нас разом склалась непогана команда, яка й створила проєкт “НЕ/вкрадене” і запустила виставкову діяльність.

Проєкт починався з дослідження: що саме вивезли російські окупанти на величезних фурах до тимчасово окупованого Криму. Спочатку речниця музею Лариса Жарких показала мені ТОП-20 вкрадених робіт: полотна відомих митців – Івана Айвазовського, Бориса Григорьєва, Давида Бурлюка тощо, а потім додала в список полотна херсонських художників із різними видами Херсона. 

На відкритті виставки “НЕ/вкрадене” в Музеї війни. Київ. 21 лютого 2026 року. Фото Олексія Белюсенко

Першим погодився відомий українский художник Матвій Вайсберг. Він зробив щемну штудію на полотно херсонського художника Григорія Сергеєва "Річковий причал. 1925 рік. Картинки старого Херсона" 1976 року. Сергеєв був художником-аматором і у 1970-ті роки змальовував види старого Херсону з історичних листівок міста. Аматорство Сергеєва не засмутило Матвія Вайсберга, навпаки – йому було цікаво передати Херсон з тих напівдитячих полотен. Вийшло настільки чудово, що військовослужбовець ЗСУ, киянин, який зараз боронить Херсонську область, побувавши під час відпустки в майстерні Матвія, сказав у захваті: “Я впізнаю це місце – берег Дніпра, річковий вокзал. Ми тут збиваємо російські дрони зараз!”

Матвій Вайсберг. Штудія картини Григорія Сергеєва "Річковий причал. 1925 рік. Картинки старого Херсона" 1976 року. П.о. 80×100. 2025

Цікаво, що через півроку ту саму вкрадену картину Сергеєва обрала харківська художниця Поліна Кузнецова і віднесла її до своєї серії “Чорнозем”, тим самим наголосивши: окупанти не просто крадуть нашу землю, наші оселі, наше майно, не просто грабують наші музеї, вивозять картини та інші експонати - вони хочуть вкрасти нашу вільну душу. Привласнити наше все, назвати своїм, російським. Загарбництво – це їхній головний засіб виживання. Наша відповідь – це наше прагнення жити та створювати навколо себе прекрасне. Райський сад – наратив і сенс життя українця. Смерть і апокаліпсис – сенс життя нашого ворога. 

Поліна Кузнецова. З серії “Чорнозем”. Омаж роботи Григорія Сергєєва “Картинки старого Херсона. Річковий причал. 1925 рік” 1976 року. П.о., 80×90. 2025

За художником Сергеєвим зробила дві штудії київська мисткиня Олена Придувалова – вона обрала “Херсонський базар до революції” 1978 року і зробила диптих. У Сергеєва Херсон такий патріархальний і пасторальний: небо, хмарки, церква, люди, а Олена показала те саме людьське море, яке буває на свято чи в базарний день. Люди, які живуть, попри все. Херсонці, які пережили окупацію і не здаються. Базар - це святе місце в українських містах. Майже як церква.

Олена Придувалова. Дві штудії до полотна Григорія Сергеєва “Херсонський базар до революції” 1978 року. Папір, гуаш. 100×80 см. 109×79 см. 2026. Фото Олексія Белюсенко

Більшість митців не бували в Херсоні, але підключилися до проєкту, щоб допомогти пограбованому музею. Олександр Животков взагалі спочатку сказав: “Я не буду нічого робити, я там не був, не відчуваю місто”, а потім попросив надіслати йому щось з Херсона. На той момент волонтери привезли мені обгорілі дошки, якими херсонці закривали вибиті від обстрілів вікна і шматок металевого паркану, посіченого уламками снарядів. 

Животков подивився і сказав: “Надсилай мені той метал”. Шматок паркану ще пару місяців “жив” у майстерні, а потім Саша взяв його, вирізав болгаркою дірку і показав мені. “О, так це виходить ікона”, – видихнула я і знайшла фото викраденої з музею старовинної української ікони “Вгамуй мої печалі”. Так Животков зробив омаж на цю ікону і попросив знайти ще одну роботу. Я надіслала йому “Портрет дружини художника” Костянтина Маковського – його херсонці називали “наша херсонська Джоконда”. “Це ж “салон”, – сказав мені Животков і хотів вже відмовитися, але я заперечила: “А ти зроби не “салон”. Вийшла сучасна жива робота, яка дійсно сяє і прикрашає нову музейну колекцію.

В центрі: зверху – омаж української народної ікони “Вгамуй мої печалі” XIX століття Олександра Животкова, під нею – ще один його омаж на картину Костянтина Маковського “Портрет дружини художника” 

Праворуч: штудія Ганни Криволап на картину Бориса Григорьєва “Маскарад” 1913 року

Ліворуч зверху: штудія Антона Логова на картину Володимира Чуприни “Монастир” 1992 року

Ліворуч знизу: Денис Недолуженко. Диптих-штудія картини Костянтина Крижицького "Дорога" 1899 року. Фото Олексія Белюсенко

Впродовж 2025 року я постійно розповідала про “НЕ/вкрадене” на своїй сторінці у фейсбуці, у відповідь художники писали мені в особисті або в коментарях, пропонували, що хотіли б зробити для музея. Так до проєкту доєдналися Андрій Левицький, Ахра Аджинджал, Ганна Гідора, Олексій Белюсенко, Володя Семків, Олекса Манн, Ганна Криволап, Таня Антонюк, Володимир Труш, Олексій Аполлонов, Ярина Кобилінська, Катя Лісова, Олександр Щербань, Сергій і Ігор Божко, Владислав Шерешевський, Михайло Шаповаленко, Всеволод Шарко, Ілона Кузнецова, Микола Сологуб, Денис Недолуженко, Оксана Цюпа, Антон Логов, Макс Вітик. Про кожну штудію і омаж є окрема розповідь, яку я перенесла на етикетаж: про вкрадену картину і про сучасного митця – історії пам'яті, болю і спротиву.

На відкритті виставки “НЕ/вкрадене” художниця Оксана Цюпа, яка пережила окупацію Київщини в лютому-березні 2022 року в Ірпіні і знає, що таке війна, на власному досвіді, створила інсталяцію, присвячену події: ми хотіли показати, що зараз є дві частини України. Одна вільна і чинить постійний опір агресору, друга - окупована, але ми про неї не забуваємо і обов’язково повернемо. Вся наша країна – це дерево життя. І воно розквітне. На відкритті кожен отримав зелену стрічку – як символ життя - і пов’язав її на наше дерево, яке буде стояти перед входом на виставку до 1 квітня. 

Інсталяція Оксани – ще один момент позбавлення радянського ставлення до мистецтва. Чомусь досі вважається, що текстильні арт-об’єкти – це “декоративно-ужиткове”, несерйозне мистецтво. Нібито другий сорт. Але після Другої світової війни весь світ захоплюється текстильною скульптурою, просторовими композиціями з ниток, тканини, з використанням різноманітних елементів - з метою створення певного, часто символічного, художнього образу.

Інсталяція Оксани Цюпи створена на відкриття проєкту “НЕ/вкрадене” в Києві в Музеї війни

Проєктом “НЕ/вкрадене” ми хочемо привернути увагу світу до окупованих і пограбованих територій України. На відкритті я зазначила, що наш проєкт відкритий: кожен митець може створити штудію чи омаж на викрадений російськими окупантами музейний експонат, тим самим повернувши його до нашого українського життя. Тому якщо якась громадська організація чи інституція або вільний художник захоче зробити “Крим: НЕ/вкрадене”, “Маріуполь: НЕ/вкрадене”, “Мелітополь: НЕ/вкрадене” чи “Каховка: НЕ/вкрадене”, ми підтримаємо ваше рішення.

Пограбування українських музеїв почалося з Криму у березні 2014 року – ми продовжуємо наполягати на цьому факті і тому привертаємо увагу до вкраденого мистецтва.

Ми не знаємо, коли запрацює Херсонський музей, але коли в ньому відчиняться двері, то відвідувачі зможуть побачити не лише вкрадені картини, які Україна, сподіваємося, поверне собі після нашої Перемоги. А й сучасні роботи, які точно будуть не гірше.

Херсон живий. Шануємо і підтримуємо його.

‍

Куратори проєкту “НЕ/вкрадене”: Олена Балаба, Олексій Баула, Антон Логов

Координаторка проєкту  – Роза Тапанова

За сприяння Sense Bank

Сторінка НЕ/вкрадене” https://www.facebook.com/profile.php?id=61579272314439 

‍