Іван Айвазовський. “Буря вщухає” (1870-ті роки), викрадена з Херсонського художнього музею

Коли у дитинстві проводиш майже кожне літо в Феодосії, то добре знаєш, що ленкоранська акація пахне малиною, що після шторму на берег викидає крабів, а в галереї Айвазовського зазвичай нудно, але мама все одно водить тебе туди кожного приїзду – дивитися картини. І ця звичка - коли приїжджаєш в нове місто, обов'язково йди в музей, – залишається в тебе на все життя.

Напевно цей факт й зіграв свою роль: я декілька разів бувала в Херсоні, але так і не встигла побувати там в художньому музеї і подивитися на його колекцію. Все думала: наступного разу. І не сталося. На початку березня 2022 року росіяни окупували Херсон, пограбували музеї, і досі кожен день руйнують місто і вбивають людей. 

Я думаю, що таких, хто не встиг подивитися – багато. Взагалі, після пограбування ти з подивом дізнаєшся про шедеври, яких вже не побачиш. Я спочатку стала спілкуватися з прессекретаркою Херсонського музею Ларисою Жарких, попросила її надіслати: що там було, що залишилося на фото, а потім придумала проєкт “НЕ/вкрадене” – щоб українські митці зробили не копії тих робіт, які росіяни вивезли з Херсону, а передали своє переживання – омаж чи штудію на викрадену картину чи скульптуру. 

Подібний просвітницький художній проєкт робив музей Ханенків у Києві у вересні ковідного 2020 року, коли разом зі своєю основною експозицією показав публіці 58 полотен з циклу “Штудії та алюзії” відомого українського митця Матвія Вайсберга: на той момент часу це було переосмисленням класичних творів мистецтва, починаючи від робіт Жоржа де Латура та Франсіско Гойї та закінчуючи Паоло Учелло та Гюстава Доре. Це був ключ: ми покажемо вкрадене, але зробимо його так майстерно, що це буде абсолютно нова колекція, не гірше того, що було. Матвій Вайсберг підтримав ідею, приєднавши своїх друзів-митців – і проєкт закрутився. 

Штудія – це дослідження і етюд. Омаж – це робота-подяка митцю. Не точна копія і не зовсім репліка, а шана і вдячність тим, хто раніше робив цей світ кращим. Тому ми назвали проєкт “НЕ/вкрадене: штудії і омажі” і присвятили його тим обʼєктам мистецтва, які вкрали росіяни. 

На зараз в проєкті беруть участь художники з різних міст України: 

Олександр Животков, Ахра Аджинджал, Ганна Гідора, Владислав Шерешевський, Андрій Левицький, Олексій Белюсенко, Олександр Щербань, Володимир Труш, Ганна Криволап, Катя Лісова, Таня Антонюк, Микола Сологуб, Антон Логов, Олена Придувалова, Олексій Аполлонов, Макс Вітик, Поліна Кузнецова, Сергій та Ігор Божки, Олекса Манн, Ярина Кобилінська, Денис Недолуженко, Володимир Семків, Оксана Цюпа, Всеволод Шарко, Ілона Кузнецова.

Разом з українськими митцями ми хочемо підтримати Херсон і херсонців, не тільки у звільненому місті під обстрілами, а дати зрозуміти тим, хто находиться у тимчасовій окупації на лівому березі: ми про вас не забули. Ми прагнемо визволення, ми допомагаємо Збройним Силам України, ми робимо все, щоб була Перемога. Важливо зараз продемонструвати світові, що свої пограбування російські загарбники почали не з Херсону і Маріуполя, а раніше – з окупації Криму. 

Приходьте на виставку в суботу 21 лютого в Києві в Музей війни о 15.00 на наше відкриття. Запрошуємо всіх - особливо херсонську громаду у столиці і кримців, бо Херсон – це ворота до Криму, а 26 лютого ми відзначаємо День спротиву окупації півострова. Проєктом “НЕ/ВКРАДЕНЕ” ми зшиваємо Україну, повертаючи сенс: ми єдині, не дивлячись на окуповані території, ми разом у своєму прагненні перемоги України і повернення своїх територій і культурних цінностей.

‍

Сторінка проєкту https://www.facebook.com/profile.php?id=61579272314439 

Посилання на подію https://www.facebook.com/events/1576943413548387

‍

Куратори: Олена Балаба, Олексій Баула, Антон Логов

Координаторка проєкту – Роза Тапанова

За підтримки Sense Bank