Президенти США і Росії Дональд Трамп і Владімір Путін з нетерпінням чекають зустрічі в сонячному Будапешті, але Путіну ще треба туди якось потрапити: Угорщина і багато інших сусідніх країн окуповані НАТО, і воно, можливо, буде стріляти. Інтернет-громадськість швидко знайшла найбезпечніший і найзручніший спосіб доставки Путіна до місця проведення саміту - нафтопроводом «Дружба», який так зворушливо цінують Орбан і Трамп, тим паче що який російський витязь нині не любить швидкої (п)їзди по трубі?

Поки фальшивий літак нібито російського президента летить небезпечним і звивистим шляхом, підставляючись під ракети НАТО, сам Путін з делегацією пробирається до Будапешта комфортною підземною трубою і раптово з'являється перед ошелешеним Трампом, як лисий м'яч з лунки! Це дійсно чудова ідея.

- Це дійсно чудова ідея! - каже Путін, зручно розвалившись на пуховій перині у возику, який штовхають інші члени делегації - Віктор Янукович і Маргарита Сімоньян. Відлуння їхніх кроків гулко розноситься по порожній трубі нафтопроводу: напередодні російська сторона, посилаючись на чергове влучання уламків українського дрона по диспетчерській станції «Унеча», відключила перекачування палива. Періодично Януковича і Сімоньян змінює біля візка стара гвардія - Сергій Лавров і патріарх Кірілл. Очолює процесію Дмітрій Мєдвєдєв. У нього в руках паперова карта нафтопроводу і ліхтар типу «Кажан».

МЄДВЄДЄВ: На наступному роздоріжжі направо. (Повертає наліво).

СІМОНЬЯН (важко дихаючи): Так направо чи наліво? І чого так багато роздоріжжя?

МЄДВЄДЄВ (саркастично): Це ж нафтопровід, а не онкологічне відділення, бугага. О, пляшка горілки валяється. Дивно, звідки вона тут взялася. (Нахиляється до пляшки, переконується, що вона порожня, і розчаровано розбиває її).

ЛАВРОВ: Схожа на ту пляшку, яку ти півгодини тому викинув... Чорт, чуєте, наче кінь заіржав. Звідки в нафтопроводі кінь?

МЄДВЄДЄВ: Напевно, це твоє відлуння було, бугага.

Всі члени делегації, крім Януковича, гигикають. Путін занурюється в затишну старечу дрімоту.

ЯНУКОВИЧ: Щось мені тут не по собі, хлопці. Мене одного разу в дитинстві в такій трубі гусак за сраку вкусив. Довго нам ще?

МЄДВЄДЄВ: Не сци, амбал, майже прийшли. На наступній розвилці ліворуч (Повертає праворуч).

ПУТІН (крізь сон): Донбас тоді тримали половці, і коли князь Ухтишкін вступив у бій з половецьким половим Полушубієм, луганський хан Тархун привів загін своїх вірних рюриків на прю з естакадою графині Чичваркіної.

МЄДВЄДЄВ: Тут по колу ліворуч, три повороти праворуч і... О, розбита пляшка горілки валяється. Дивно, звідки вона взялася.

ПАТРІАРХ КІРІЛЛ: Схожа на ту, що ти півгодини тому розбив.

СІМОНЬЯН (злякано): А може, це вона і є?

ЛАВРОВ: Чорт, знову кінь заіржав. Тепер вже ближче.

ЯНУКОВИЧ (кричить): Біомать, ми заблукали! Ми всі помремо!

ПУТІН (прокидається): А? Що? Це ти, Рюрик?

ЯНУКОВИЧ (істерично): Хуюрик! Нам пиз...

ЛАВРОВ (швидко закриває Януковичу рот рукою, ласкаво): Так, це я, Рюрик. Вибач за шум, це я щойно Мазепу стратив. Зараз піду Січ палити.

ПУТІН: То славно єсмь. (Засинає).

СІМОНЬЯН: Дивіться, дірка у підлозі, раніше я її не бачила! Ніби колодязь. (Нахиляється до колодязя, щоб перевірити відлуння). Гей! Гей-гей!

ГОЛОС З КОЛОДЯЗЯ: Марго-о-оша-а-а! Іди до мене, моя Бобриня Нікітішна! Бобри добри...

СІМОНЬЯН (несамовито): Ааа! (Біжить, верещить).

ПАТРІАРХ КІРІЛЛ: Схоже на голос Тіграна Кєосаяна. Дивись, Маргаріто, щоб кров смоктати не прийшов у ніч на Усєкновєніє голови Іоанна Прєдтєчі. Повернешся додому, свічку постав.

Члени делегації вервечкою відходять від колодязя. Патріарх Кірілл йде останнім. З колодязя з'являється чорна рука, безшумно хапає Кірілла за рясу і рвучко тягне під землю. Янукович, що йшов передостаннім, краєм ока помічає те, що сталося, і відкриває рота, щоб видати переляканий крик.

ГОЛОС З КОЛОДЯЗЯ: Спробуй тільки пискнути - вб'ю.

ЯНУКОВИЧ: Зрозумів. (Наздоганяє делегацію).

МЄДВЄДЄВ: Гей, Вітю, чого там Патріарх відстав?

ЯНУКОВИЧ (обережно озираючись): Зараз помолиться і наздожене.

ЛАВРОВ: Стукіт копит зовсім поруч! Ви там коня не бачили?

ЯНУКОВИЧ: Не бачили.

З-за повороту труби назустріч делегації виходить Олексій Арестович. На голові Арестовича пілотка, на спині - плащ-палатка, в руках гранатомет.

АРЕСТОВИЧ (співає): Лєгіонєри Млєчного путі, сєрьйозниє і славниє рєбята, лєтіт корабль звьоздного гєстапо со станціі космічєской зарі!

МЄДВЄДЄВ (грізно): А ну стояти! Куди йдеш? Руки вгору!

АРЕСТОВИЧ: Не стріляйте, гаспада! У мене тридцять четвертий бойовий вихід за лінію фронту!

МЄДВЄДЄВ: А чому по трубі?

АРЕСТОВИЧ: Я з Австрії йду, мені офіційно через кордон не можна, доводиться ходити бити ворога без зайвого розголосу. Ви не думайте, я, коли стану президентом, все Путіну віддам і ще від себе докину. Латиніну знаєте? А Собчак?

МЄДВЄДЄВ (презирливо): Не знаю.

ПУТІН (крізь сон): Я знаю, нехай іде.

Арестович віддає Путіну честь і стройовим кроком йде в бік найбільш гарячих напрямків фронту. Поки всі проводжають його очима, з непримітної дірки в трубі з'являється величезна кінська голова, хапає зубами Лаврова і беззвучно тягне його в темряву. Янукович закриває руками рот, щоб не зойкнути.

ГОЛОС З ТЕМРЯВИ: Молодець.

СІМОНЬЯН (тремтячим голосом): Давайте вже підемо. У мене таке відчуття, що ми вже не в нафтопроводі.

МЄДВЄДЄВ: Таке відчуття, що тобі разом із цицькою відрізали мізки, дурепо. Херня вже залишилася, зараз за ріг повернемо, і там буде хід нагору і скоби, щоб вибратися прямо в кабінет Орбана, де нас чекатиме Трамп... О, пляшка горілки! Комарики-зубрики, та вона ж повна! Дякую тобі, боже!

ЯНУКОВИЧ: Не пий.

ГОЛОС З ТЕМРЯВИ: Заткни пельку, мудак.

ЯНУКОВИЧ: Пий.

МЄДВЄДЄВ: Без тебе знаю!

Мєдвєдєв випиває горілку, падає на землю і досить швидко помирає зі страшними зойками, пускаючи вухами дим. Ліхтар «Кажан» розбивається, труба спалахує. Сімоньян кидає візок з Путіним і біжить, не розбираючи дороги. Труба перед нею роздвоюється на два рукави. Над одним у темряві горить неоновий напис «Бобри», над іншим - «Тігран Кєосаян». Сімоньян, подумавши, біжить туди, де бобри. У неї починає виділятися слина. У бобрів теж. Приглушений зойк Маргарити і хрускіт її кісток дає Януковичу зрозуміти, що все скінчено.

ЯНУКОВИЧ: Дурна, треба було до Кєосаяна бігти.

ГОЛОС З ТЕМРЯВИ: Стули пельку.

ПУТІН (прокидаючись): А? Що? Хто тут? Це Рюрик?

ЯНУКОВИЧ (похмуро): Хуюрик. Їдьмо, поки тут все не згоріло.

Янукович заштовхує візок з Путіним в єдине відгалуження трубопроводу, яке чомусь не спалахнуло, повертає за ріг і бачить над головою колодязь, що веде нагору, зі скобами, розфарбованими в кольори американського прапора. Уздовж скоб розвішані квіти, російські орли і транспаранти «Ласкаво просимо на прекрасну угоду, дорогий друже Владімір Путін!».

ПУТІН (підступно): Хєр тобі, а не угода. Де ти був, коли Тутанхамон вісім років бомбив Торжок?!

ЯНУКОВИЧ (кричить): Гей, там, нагорі, відчиняй давай! Трамп!

Люк нагорі колодязя відкривається, і в ньому з'являється бандитське обличчя генерала Малюка. Малюк дістає мобільний телефон і починає знімати відео.

ПУТІН (грізно): Іменем Рюрика, відкрийте!

ЯНУКОВИЧ: Та відкрито ж.

ГОЛОС З ТЕМРЯВИ: Стули писок і вали лисого.

ЯНУКОВИЧ: Та ну, невдобно якось.

МАЛЮК: Ну ж бо вали, а то спущуся, і хана обом.

ПУТІН (обурено): Скажіть, Рюрик...

ЯНУКОВИЧ (переламуючи йому шию): Хуюрик.

МАЛЮК: Знято!

ГОЛОС З ТЕМРЯВИ: Тепер, Вітя, твій агентурний псевдонім - «Хуюрик». Канай поки до хази, а там спишемося. Зворотний шлях пам'ятаєш?

ЯНУКОВИЧ: Звичайно, начальнику.

По дорозі додому Янукович наздоганяє Арестовича і збиває з нього пілотку.

Життя налагоджується.