Марина готувалася до цього дня кілька років. Досвідчена кондитерка співпрацювала з найкращими ресторанами кримської столиці. Найбажанішим подарунком на день народження місцеві ласунки вважали торт її роботи. А сама вона мріяла про власну кав'ярню. І нарешті наважилася. На 18 липня було заплановано відкриття.

“Я розуміла, що працювати у Сімферополі грошей в мене не вистачить - оренда тут дуже дорога. Тому знайшла приміщення у своєму рідному місті - Джанкої. Без ремонту і на околиці: в мене чимало підписників в Інстаграмі, і вони всі писали, що за моїми наполеонами та еклерами їздитимуть куди завгодно. Всі заощадження вклала в ремонт та обладнання. Трохи ще в батьків позичити довелося. Спершу зник бензин, потім електрика, потім вода. Та й людям стало якось не до тортиків. Від оренди я поки не відмовляюся, бо вкласти 700 тисяч рублів і залишити відремонтоване приміщення “дяді” це взагалі не варіант. Сплачую і далі 25 тисяч на місяць - і чекаю на кращі часи”, - розповідає свою історію нездійснена рестораторка.

Те, що відбувається нині з бізнесом у Криму, власники підприємств називають катастрофою. Закриваються готелі, ресторани, магазини, виноробні. Блекаут вивів з ладу навіть гігантів: про зупинку виробництва оголосили найбільший на півострові м’ясокомбінат “Дружба народів”, Кримський содовий завод, Білогірський тепличний комбінат. Скільки загалом підприємств припинили діяльність, інформація закрита. Бо цифри справді можуть виглядати катастрофічно. Дехто продовжує працювати, щоб “вийти в нуль”. Дехто порахував, що зачинитися - вигідніше.

“Минулого літа ми здавали “стандарти” по 5 тисяч за добу, “люкси” по 7. Коли цьогоріч стало зрозуміло, що людей не буде, почали знижувати ціни. І от уявіть, коли ти людині називаєш ціну 2 500 за люкс, а вона тобі: а дешевше? І ти їй пояснюєш, що все працює на генераторах, і що пальне для нього за ціною золота, і що звичайне прання постільного та рушників стало дорогим задоволенням, і що треба зарплатню персоналу платити… А вона тобі: так-так, розумію, але ж ми аж на 10 днів, може, зробите знижку? І я в якийсь момент зрозуміла, що дуже втомилася від усього цього. Не витримала і просто зачинилася”, - зізнається власниця апарт-готелю з Судака Сафіє.

Дехто пожертвував заробітком заради збереження ділової репутації. Сімейний бізнес Катерини та Анатолія з Бахчисарайського району - сухофрукти. Десять років тому подружжя придбало кілька дегідраторів, на яких сушили сливи, абрикоси, ягоди, гриби та навіть томати й перець. Цьогоріч енергоємне виробництво так і не запрацювало.

“Мені сусіди кажуть: так а чого б на сонці все це не в'ялити? І я розумію, що зі сторони все дуже просто: розклав у саду на ковдрі, як баби наші робили, і хай собі сохне. Але ж насправді це геть інша технологія і відповідно інший результат. Конвективна сушка - це контроль вологості, температури, текстури, а найголовніше - гігієнічі норми. Наші замовники знають, що всього цього ми дотримуємося неухильно. Як я можу їм продати товар, по якому мухи повзали? Тому просиділи все літо без роботи, податки тільки платили - їх, на відміну від електрики, ніхто не скасовував. Та й восени навряд чи щось суттєво зміниться. Доведеться закриватися. А що далі робити, поки жодних ідей”, - жаліється підприємець.

На вимушені канікули пішли навіть ті, чий бізнес не залежить напряму від електропостачання та поставок пального. До екскурсоводів не приїхали туристи. До ріелторів не прийшли покупці. Бухгалтери без інтернету не можуть навіть побачити документи клієнтів. Єдиний бізнес, в якого за останні місяці в рази побільшало клієнтів, - автосервіси. Двигуни масово протестують проти того, що на кримських АЗС називають бензином.