На початку травня на Венеційській бієнале почав працювати російський павільйон – і плювати організаторам було на численні протести і акції. Москва показала: “Ми як і досі вєликіє, нас бояться и тому пускають”. Новина минулого тижня: “Міжнародна федерація гімнастики зняла з російських та білоруських атлетів обмеження, що діяли з лютого 2022 року. Уже на Кубку світу в Болгарії наприкінці травня спортивні акробати виступатимуть під російським прапором”. Проти цього рішення виступає лише Україна. 

На цьогорічний Каннський фестиваль росіяни взагалі прорвалися без бою, запустивши свою стару зброю – режисера Андрєя Звягінцева. 2014-го він зі своїм “Левіафаном” програв, отримавши нагороду тільки за найкращий сценарій. Але “не здався”, набрав грошенят  і просунув у 2026-му свою нову стрічку “Мінотавр”.

Російські учасники 79-го Каннського кінофестивалю (скріншот з трансляції червоної доріжки в Каннах, травень 2026)  

Під шумок, окрім “вєлікого русского режисера” на Лазурне узбережжя злетілася вся московська тусовка на чолі з Ксенією Собчак, яку довго називали похресницею Путіна і вона не спростовувала цю інформацію аж до 2019 року,  – тільки тоді зізналася, що її родина була завжди близькою до президента Росії, але він не є її хрещеним батьком. 

Ксенія Собчак, Володимир Путін і Людмила Нарусова, початок 2000-х

На початку повномасштабного вторгнення Собчак так злякалася, що виїхала з РФ і навіть отримала громадянство Ізраїлю. Але потім повернулася і нині веде в Росії повноцінне світське життя, демонструючи цивілізованому світу, як їй тут безпечно та приємно. 

Путін обіймає Ксенію Собчак на заході, присвяченому 25-й річниці смерті його колишнього начальника Анатолія Собчака. Петербург (19 лютого 2025 року)

Ксенія Собчак – дозволена Путіним “м’яка опозиція”, має свої медіа і бізнеси, які не суперечать офіційній путінській пропаганді. В Росії вона не тільки проводить вечори пам’яті свого батька Анатолія Собчака, на яких виступає Владімір Путін, але просуває необхідні Кремлю наративи. При цьому вона постійно їздить до Європи, де наполегливо демонструє: “Росіяни – нормальні, поверніть нас у цивілізацію, і все буде, як раніше”. 

Саме Собчак активно просувала тему повернення Росії і на Венеційську бієнале, і на Каннський фестиваль, тим самим закликаючи зняти санкції з цілої низки російських олігархів, які спонсорують війну і подальше захоплення українських територій. Цікаво, що Україна також досі не запровадила санкції проти Ксюші, хоча відповідна петиція була на сайті президента України ще у 2023 році.

Ксенія Собчак на червоній доріжці 79 Каннського кінофестивалю 

Скріншот з телеграм-каналу Собчак

Просування “вєликої русскої культури” набуло особливої агресивності після вторгнення армії Путіна в Крим і війни на Донбасі. Починаючи з 2014 року, росіяни активно катали Європою і Америкою свої балетні вистави, концерти з диригентом Валерієм Гергієвим, опери з Анною Нетребко, а також купу художніх виставок. Одразу перед повномасштабним вторгненням вони привезли до Європи виставку “Ілья Рєпін: живопісать русскую душу” з колекцій російських музеїв. Наприкінці січня 2022 року вона закінчилась в Petit Palais в Парижі. А “русскую душу” уособлювали “Запорожці, які пишуть листа турецькому султану”, “Гопак – танець запорізьких козаків” і ще ряд українських робіт художника. Чому б європейським відвідувачам, які не надто добре знають історію, не вважати росіян і українців “однім народом”?

Ілля Рєпін. Запорожці. 1880-91. Полотно, олія.  203 x 358 см. З “Російського музею” в Петербурзі

Під час великої війни російська пропаганда стала працювати тонше. Нині головний її наратив: ми не хочемо покарання. І промова режисера Звягінцева “Господін прєзідєнт Россійской Федерації, закончітє уже ету бойню. Вєсь мір ждьот етого”, – це фактично волання саме про це.

З іншого боку, є запитання до міжнародного журі, яке надало трибуну російській пропаганді: ви дійсно не відчуваєте, що війна стучиться у ваші двері? Український філософ Володимир Єрмоленко вважає російську ідеологію “танатократією” – правлінням через смерть: їм дійсно подобається захоплюватися стражданнями і, як вони вважають, тим самим опановувати смерть. Це стосується і тих, хто підписує контракти з міноборони Російської Федерації, і режисерів кіно, які вже чотири роки живуть поза межами Росії, але працюють на її інтереси. 

Ще один момент. Завжди дивись, хто замовляє і хто за це платить. Як виявилося, головним бенефіціаром кінофільму  “Мінотавр” Звягінцева є американський мільярдер, колишній одесит Леонард Блаватник.

Леонард Блаватник

Він виїхав у Сполучені Штати Америки ще в 1978 році, але весь свій бізнес з продажу алюмінія побудував вже після руйнування Радянського Союзу в Росії і колишніх союзних республіках. Його ділові партнери – російські мільярдери Віктор Вексельберг та Олег Дерипаска - з 2014 року знаходяться під санкціями США і Європи. Дерипаску дуже добре знають, наприклад, в українському місті Миколаїв, де він за копійки купив глиноземний завод. Червоний дим з осадом над Південним Бугом – це той завод Дерипаски, який націоналізували тільки в березні 2024 року. Цим двом російським олігархам дуже треба, щоб їх якнайшвидше позбавили санкцій. Хоч тушкою, хоч чучелом. Надійніше – через культуру. Звідси й ростуть ноги у звягінцевської палкої промови.

А продовжила її та сама Собчак. Мовляв, Зеленський так само винний у війні, як і Путін, бо активно її продовжує.

З телеграм-каналу Ксенії Собчак

Просто під час церемонії нагородження на Каннському кінофестивалі, ввечері 23 травня по передмістю Одеси прилетіла російська балістична ракета, яка вбила двох дорослих та поранила ще трьох чоловіків і трьох дітей. А після, коли переможці пили шампанське на набережній Круазет, на Київ полетів цілий рой шахедів та балістики. Підсумок Каннського післясмаку – двоє загиблих і 87 поранених. “Господін презідєнт” має бути задоволений.

‍